Ukrainian Afrikaans Albanian Arabic Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bengali Bosnian Bulgarian Catalan Cebuano Chinese (Simplified) Chinese (Traditional) Croatian Czech Danish Dutch English Esperanto Estonian Filipino Finnish French Galician Georgian German Greek Gujarati Haitian Creole Hausa Hebrew Hindi Hmong Hungarian Icelandic Igbo Indonesian Irish Italian Japanese Javanese Kannada Korean Latin Latvian Lithuanian Macedonian Malay Maltese Mongolian Norwegian Persian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swahili Swedish Thai Turkish Urdu Vietnamese Welsh Yiddish
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут Самое современное лечение грыж

Технічні карти інвазій

Оригінал технічної картки АЧС зі списку МЕБ захворювань


Aetiology Epidemiology Diagnosis Prevention and Control References


Classification of the causative agent

African swine fever virus (ASFV) is DNA virus in the Asfarviridae Family; genus Asfivirus. ASFV is the sole member of its genus but viral genotypes have been identified by restriction enzyme and sequence analysis. Virulence of ASFV isolates vary greatly and standard nomenclature of isolates includes City or Country of isolation and last two digits of year of isolation (e.g. Lisbon ‟60, DR ‟78). It is the only known DNA arbovirus.

Resistance to physical and chemical action

Temperature: Highly resistant to low temperatures. Heat inactivated by 56°C/70 minutes; 60°C/20 minutes.

pH: Inactivated by pH 11.5 in serum-free medium. Serum increases the resistance of the virus, e.g. at pH 13.4resistance lasts up to 21 hours without serum, and days with serum.

Chemicals/Disinfectants: Susceptible to ether and chloroform. Inactivated by 8/1000 sodium hydroxide (30 minutes), hypochlorites2.3% chlorine (30 minutes), 3/1000 formalin (30 minutes), 3% ortho-phenylphenol (30 minutes) and iodine compounds.

Survival: Remains viable for long periods in blood, faeces and tissues; especially infected, uncooked or undercooked pork products. Can multiply in vectors (Ornithodoros sp.).


ASF epidemiology is complex with different epidemiological patterns of infection occurring in Africa and Europe. ASF occurs through transmission cycles involving domestic pigs, wild boars, wild African suids, and soft ticks


  • African wild swine (warthogs (Phacochoerus aethiopicus), bush pigs (Potamochoerus sp.), giant forest hogs (Hylochoerus meinertzhageni) are usually inapparently infected and act as reservoir hosts of ASFV in Africa

  • Hosts that demonstrate disease: domestic pigs (Sus domestica), European wild boar, and American wild pigs

  • Ticks of the genus Ornithodoros are considered the natural arthropod host and there exists some speculation that ASFV is a virus of arthropods and that mammalian species, such as domestic swine, represent “accidental hosts”


  • Direct transmission:

  • contact between sick and healthy animals

  • Indirect transmission:

  • feeding on garbage containing infected meat (ASFV can remain infectious for 3–months in uncooked pork products)

  • biological vectorssoft ticks of the genus Ornithodoros

  • fomites include, premises, vehicles, implements, clothes

  • Within tick vector: transstadial, transovarial, and sexual transmission occur

Sources of virus

  • Blood, tissues, secretions and excretions of sick and dead animals

  • Animals which have recovered from either acute or chronic infections may become persistently infected, acting as virus carriers; especially in African wild swine, and in domestic pigs in enzootic areas

  • Soft ticks of the genus Ornithodoros


African swine fever is enzootic in most countries of Sub-Saharan Africa including Madagascar. In Europe, it has been reported and successfully eradicated from the Iberian Peninsula but continues to be found in Sardinia. In the 1970s, ASFV was present in the Caribbean (Haiti and the Dominican Republic) and one country in South America (Brazil) but was successfully eradicated. Most recently, it has appeared in the Caucasus (Georgia, Azerbaijan, and Armenia) and Russia.

For more recent, detailed information on the occurrence of this disease worldwide, see the OIE World Animal Health Information Database (WAHID) interface [] or refer to the latest issues of the World Animal Health and the OIE Bulletin.


Incubation period in nature is usually 4–19 days; acute form 3–4 days. For the purposes of the OIE Terrestrial Animal Health Code, the incubation period in Sus scrofa is 15 days.

Clinical diagnosis

Peracute (highly virulent virus)

  • Sudden death with few signs

Acute form (highly virulent virus)

  • Fever (40.5–42°C)

  • Early leucopoenia and thrombocytopenia (48–72 hours)

  • Reddening of the skin (white pigs) tips of ears, tail, distal extremities, ventral aspects of chest and abdomen

  • Anorexia, listlessness, cyanosis and incoordination within 24–48 hours before death

  • Increased pulse and respiratory rate

  • Vomiting, diarrhea (sometimes bloody) and eye discharges may exist

  • Death within 6–13 days, or up to 20 days

  • Abortion may occur in pregnant sow

  • Survivors are virus carriers for life

  • In domestic swine, the mortality rate often approaches 100%

Subacute form (moderately virulent virus)

  • Less intense signs; slight fever, reduced appetite and depression

  • Duration of illness is 5–30 days

  • Abortion in pregnant sow

  • Death within 15–45 days

  • Mortality rate is lower (e.g. 30–70%, varies widely)

Chronic form (moderately or low virulent virus)

  • Various signs: loss of weight, irregular peaks of temperature, respiratory signs, necrosis in areas of skin, chronic skin ulcers, arthritis

  • Pericarditis, adhesions of lungs, swellings over joints

  • Develops over 2–15 months

  • Low mortality


Acute form (not all lesions are seen; this depends on the isolate)

  • Pronounced haemorrhages in the gastrohepatic and renal lymph nodes

  • Petechial haemorrhages of the renal cortex, also in medulla and pelvis of kidneys

  • Congestive splenomegaly

  • Oedematous areas of cyanosis in hairless parts

  • Cutaneous ecchymoses on the legs and abdomen

  • Excess of pleural, pericardial and/or peritoneal fluid

  • Petechiae in the mucous membranes of the larynx and bladder, and on visceral surfaces of organs

  • Oedema in the mesenteric structures of the colon and adjacent to the gall bladder; also wall of gall bladder

Chronic form

  • Focal caseous necrosis and mineralisation of the lungs may exist

  • Lymph nodes enlarged

Differential diagnosis

  • Classical swine fever (CSF or hog cholera) not possible to differentiate ASF and CSF by clinical or post-mortem examination; essential to send samples for laboratory examination

  • Porcine reproductive and respiratory syndrome (PRRS)

  • Erysipelas Salmonellosis

  • Aujeszky’s disease (or pseudorabies) [younger swine]

  • Pasteurellosis

  • other septicaemic conditions

Laboratory diagnosis


Identification of the agent

  • A complete set of field samples should be submitted and especially:

  • blood collected during the early febrile stage in EDTA (0.5%)

  • spleen, lymph nodes, tonsil and kidney kept at 4°C

Serological tests

  • Serum collected within 8–21 days after infection in convalescent animals


Identification of the agent

  • Isolation:

  • cell culture inoculation (primary cultures of pig monocytes or bone marrow cells most isolates produce haemadsorption)

  • a) Haemadsorption test (HAD)positive HAD test result is definitive for ASF diagnosis (two procedures)

  • procedure 1: in primary leukocyte cultures

  • procedure 2: „autorosette‟ test with peripheral blood leukocytes from infected pigs

  • b) Antigen detection by fluorescent antibody test (FAT)positive FAT plus clinical signs and appropriate lesions can provide a presumptive diagnosis of ASF

  • c) Detection of virus genome by the polymerase chain reaction PCR techniques are particularly useful when samples may be unsuitable for virus isolation or antigen detection (putrefaction)d) Pig inoculation is no longer recommended for use

Serological tests

  • a) Enzyme-linked immunosorbent assay (the prescribed test for international trade)

  • b) Indirect fluorescent antibody (IFA) test should be used as confirmatory test for sera from areas that are free from ASF and are positive in the ELISA, and for sera from endemic areas that give an inconclusive result in the ELISA

  • c) Immunoblotting test used as an alternative to the IFA test to confirm equivocal results with individual sera

For more detailed information regarding laboratory diagnostic methodologies, please refer to Chapter 2.8.1 African swine fever in the latest edition of the OIE Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for Terrestrial Animals under the heading “Diagnostic Techniques”


Sanitary prophylaxis

ASFV-recovered carrier swine and persistently infected wild pigs require special consideration in controlling the disease.

Free countries

  • Careful import policy for animals and animal products

  • Proper disposal of waste food from aircraft or ships coming from infected countries

  • Efficient sterilisation of garbage

In outbreaks

  • Rapid slaughtering of all pigs and proper disposal of cadavers and litter is essential

  • Thorough cleaning and disinfection

  • Designation of infected zone, with control of pig movements

  • Detailed epidemiological investigation, with tracing of possible sources (up-stream) and possible spread (down-stream) of infection

  • Surveillance of infected zone, and surrounding area

Infected countries

  • Avoid contact between pigs and soft tick vectors or their habitats (Africa)i.e. prevent pigs from wandering

Medical prophylaxis

  • No treatment

  • No vaccine to date

For more detailed information regarding safe international trade in terrestrial animals and their products, please refer to the latest edition of the OIE Terrestrial Animal Health Code.


  • Brown C. & Torres A., Eds. (2008). - USAHA Foreign Animal Diseases, Seventh Edition. Committee of Foreignand Emerging Diseases of the US Animal Health Association. Boca Publications Group, Inc.

  • Coetzer J.A.W. & Tustin R.C. Eds. (2004). – Infectious Diseases of Livestock, 2-nd Edition. Oxford University Press.

  • Fauquet C., Fauquet M., & Mayo M.A. (2005). – Virus Taxonomy: VIII Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses. Academic Press.

  • Kahn C.M., Ed. (2005). – Merck Veterinary Manual. Merck&Co. Inc. And Meria lLtd.

  • Spickler A.R., & Roth J.A. Iowa State University, College of Veterinary Medicine -

  • World Organisation for Animal Health (2012). – Terrestrial Animal Health Code. OIE, Paris.

  • World Organisation for Animal Health (2012). – Manual of Diagnostic Testsand Vaccines for Terrestrial Animals. OIE, Paris.


* *

The OIE will periodically update the OIE Technical Disease Cards. Please send relevant new references and proposed modifications to the OIE Scientific and Technical Department (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.). Last updated April 2013.


Етіологія, епізоотологія, діагностика, профілактика та особливості контролю


Класифікація збудника

Вірус африканської чуми свиней (ВАЧС) – це ДНК вмісний вірус, який належить до родини Asfarviridae, роду Asfivirus. ВАЧС є єдиним представником свого виду, проте вірусні генотипи були ідентифіковані за допомогою рестриктази з аналізом послідовності. Вірулентність ізолятів ВАЧС суттєво відрізняється і стандартна номенклатура ізолятів включає місто або країну ізоляції та дві останні цифри року ізоляції (наприклад Лісабон ‟60, DR ‟78). Це єдиний відомий ДНК арбовірус.

Стійкість до фізичного та хімічного впливу

Температура: Стійкий до низьких температур. Тепло інактивує при/за 56оС/70 хвилин; 60оС/20 хвилин.

рН Інактивує при рН 11,5 в без сироватковому середовищі. Сироватка збільшує стійкість вірусу, наприклад за рН 13,4 – резистентність зберігається 21 годину без сироватки, і кілька діб за наявності сироватки.

Хімічні речовини / Дезінфектанти: Чутливий до ефіру і хлороформу. Інактивується в 8/1000 гідроксиду натрію (за 30 хвилин), гіпохлориту - 2,3% хлору (за 30 хвилин), 3/1000 формаліну (за 30 хвилин), 3% орто-фенілфенолу (за 30 хвилин) і сполук йоду.

Виживання: Залишається життєздатним тривалий час в крові, фекаліях і тканинах; особливо в інфікованих, сирих або недостатньо проварених продуктах зі свинини. Може розмножуватися в векторі (Ornithodoro ssp.).


Епізоотологія АЧС є складною з точки зору моделі інфекцій, що відбуваються в Африці і Європі. АЧС поширюється через цикли передач за участю домашніх свиней, диких кабанів, диких африканських молюсків, і аргасових кліщів.


  • Африканська дика свиня (бородавочник (Phacochoerus aethiopicus), чагарникові свині (Potamochoeru sp.), гігантські лісові свині (Hylochoerus meinertzhageni), як правило, ймовірно заражені і виступають як резервуари АЧС в Африці.

  • Носії, у яких спостерігається захворювання: домашні свині (Sus Domestica), європейський дикий кабан і американська дика свиня.

  • Кліщі роду Ornithodoros вважаються природними членистоногими хазяями і існує деяке припущення, що АЧС є хворобою членистоногих і деякі види ссавців, такі як домашні свині, являють собою «випадкових господарів".


  • Пряма передача:

  • контакт між хворими та здоровими тваринами

  • Опосередкована передача:

  • харчуючись відходами, що містять заражене м'ясо (збудник АЧС може залишатися заразним впродовж 3-6 місяців в сирокопчених продуктах зі свинини)

  • біологічні вектори - м'які кліщі роду Ornithodoros

  • фоміти включають в себе, приміщення, транспортні засоби, інвентар, одяг

  • Через кліщовий вектор: трансфазно, трансоваріально, а також трапляється статевий шлях передачі

Джерела вірусу

  • Кров, тканини, виділення і екскременти хворих і загиблих тварин

  • Тварини, які одужали після гострої або хронічної форми інфекції можуть залишатися вірусоносіями, перебуваючи постійно у зараженому стані, діючи в якості носіїв вірусу; особливо у африканських диких свиней, а також у домашніх свиней в ензоотичних районах

  • М'які кліщі роду Ornithodoros


Африканська чума свиней – ензоотична хвороба в більшості країн Африки на південь від Сахари, включаючи Мадагаскар. В Європі була виявлена й успішно викорінена на Піренейському півострові, але як і раніше знаходиться в Сардинії. У 1970-ті роки, АЧС реєсирувалась в Карибському басейні (Гаїті та Домініканській Республіці) та одній країні в Південній Америці (Бразилія), але була успішно ліквідована. Зовсім нещодавно з'явилась на Кавказі (Грузія, Азербайджан і Вірменія) і Росії.

Для отримання більш свіжої, докладної інформації про виникнення цього захворювання у всьому світі, перейдіть до МЕБ World Animal Health In formation Database (WAHID) [] або зверніться до Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин і Бюлетеня МЕБ.


Інкубаційний період в природних умовах, як правило становить 4-19 діб; гостра форма 3-4 доби. Згідно Санітарного кодексу наземних тварин МЕБ, інкубаційний період у дикої свині становить 15 діб.

Клінічний діагноз

Підгостра форма (висока вірулентність вірусу)

  • Раптова загибель з кількома ознаками

Гостра форма (висока вірулентність вірусу)

  • Лихоманка (40,5 – 42°С)

  • Рання лейкопенія і тромбоцитопенія (48-72 години)

  • Почервоніння шкіри (у білих свиней) - кінчики вух, хвоста, дистальні відділи кінцівок, черевні ділянки грудної клітини і живота

  • Анорексія, млявість, ціаноз і порушення координації рухів протягом 24-48 годин до смерті

  • Збільшення пульсу і частоти дихання

  • Блювота, пронос (іноді кривавий) і можуть бути очні витікання

  • Смерть настає впродовж 6-13 діб, іноді до 20 діб

  • Вагітні свиноматки можуть абортувати

  • Перехворілі тварини залишаються вірусоносіями впродовж життя

  • У домашніх свиней, смертність часто наближається до 100%

Підгостра форма (помірно-вірулентний вірус)

  • Менше інтенсивні ознаки; незначне підвищення температури, зниження апетиту і депресія

  • Тривалість захворювання складає 5-30 діб

  • Аборти у вагітних свиноматок

  • Смерть впродовж 15-45 діб

  • Коефіцієнт смертності нижче (наприклад, 30-70%, коливається в широких межах)

Хронічна форма (помірно або низько вірулентний вірус)

  • Різні ознаки: втрата ваги, нерегулярні підвищення температури, респіраторні ознаки некрозу в ділянках шкіри, хронічні шкірні виразки, артрит

  • Перикардит, спайки легень, набряки суглобів

  • Прогресує впродовж 2-15 місяців

  • Низький рівень смертності


Гостра форма (не всі пошкодження помітні, що залежить від ізоляту)

  • Виражені крововиливи в шлунково-печінкових і ниркових лімфатичних вузлах

  • Петехіальні крововиливи ниркової кори, також в мозковому шарі і мисках нирок

  • Застійна спленомегалія

  • Набряки і ділянки ціанозу на безшерстних частинах тіла

  • Шкірні синці на ногах і животі

  • Надлишок плевральної, перикардіальної і / або перитонеальної рідини

  • Петехії в слизових оболонках гортані та сечового міхура, а також на вісцеральній поверхні органів

  • Набряки в брижових структурах товстої кишки і прилеглих до жовчного міхура; також стінки жовчного міхура

Хронічна форма

  • Може відбуватись центральний казеозний некроз і мінералізація легень

  • Лімфатичні вузли збільшені

Диференційна діагностика

  • Класична чума свиней (КЧС або чума свиней). Неможливо диференціювати АЧС і КЧС за клінічними ознаками або характером патологоанатомічних змін; необхідно відправляти зразки для лабораторного дослідження

  • Репродуктивно респіраторний синдром свиней (РРСС)

  • Бешиха

  • Сальмонельоз

  • Хвороба Ауєскі (або псевдосказ) [молоді свині]

  • Пастерельоз

  • інші септичні ускладнення

Лабораторна діагностика


Ідентифікація патогена

  • Має бути наданий повний набір зразків, а саме:

  • кров, зібрана під час ранньої стадії лихоманки в ЕДТА (0,5%)

  • селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики і нирки (при температурі 4°С)

Серологічні тести

  • Сироватка зібрана впродовж 8-21 діб після зараження від тварин, що видужують


Ідентифікація патогена

  • Ізоляція:

  • інокуляція клітинної культури (первинні культури моноцитів свиней або клітин кісткового мозку –у більшості ізолятів спостерігається гемадсорбція)

  • а) Реакція гемадсорбції (HAD) - позитивний результат реакції HAD є остаточним для діагностики АЧС (дві процедури)

  • процедура 1: в первинних культурах лейкоцитів

  • процедура 2: тест "розеткоутворення" в лейкоцитах периферичної крові від інфікованих свиней

  • б) виявлення антигену за допомогою тесту імунофлюоресценції - позитивний тест плюс ознаки і відповідні ураження можуть передбачити можливий діагноз АЧС

  • в) виявлення вірусного генома за допомогою полімеразної ланцюгової реакції - метод ПЛР особливо корисний, коли зразки можуть бути непридатні для виділення вірусу або виявлення антигену (гниття)

  • d) Біопроба більше не рекомендується

Серологічні тести

  • а) Імуноферментний аналіз (запропонований тест для міжнародної торгівлі)

  • б) Непряма реакція імунної флюоресценції (нРІФ) - мають використовувати в якості підтверджуючого тесту для сироватки з областей, які вільні від АЧС і позитивних з ELISA, і для сироваток з ендемічних областей, які є безрезультатними в ELISA

  • с) Імуноблотинг тест - використовується в якості альтернативи випробуванню нРІФ для підтвердження результатів з сумнівними індивідуальними сироватками

Для отримання більш докладної інформації щодо методики лабораторної діагностики, будь ласка, зверніться до Глави 2.8.1 Африканська чума свиней в останньому виданні настанови МЕБ діагностичних тестів і вакцин для наземних тварин під заголовком "Методи діагностики".


Санітарна профілактика

Свині-носії вірусу АЧС і потенційно заражені дикі свині потребують особливої уваги у боротьбі з цією хворобою.

Вільні країни

  • Обережна політика імпорту тварин і продуктів тваринного походження

  • Утилізація харчових відходів з літаків або човнів, які прибувають із заражених країн

  • Ефективне знезараження відходів

В осередках

  • Негайний забій всіх свиней і належна утилізація трупів і відходів має важливе значення

  • Ретельне очищення і дезінфекція

  • Забезпечення контролю перевезення свиней в заражених зонах

  • Детальне епізоотичне розслідування, з відстеженням можливих джерел (занесення) і можливого поширення (передачі) інфекції

  • Спостереження за зараженими зонами та їх околицями

Інфіковані країни

  • Уникати контакту між свинями і м'якими кліщами (векторами) та їх середовищами існування (Африка) - тобто запобігти контакту свиней з безпритульними тваринами

Медична профілактика

  • Лікування заборонене

  • Вакцина не запропонована

Для отримання більш докладної інформації про безпечну міжнародну торгівлю наземними тваринами і продуктами їх переробки, зверніться, будь ласка, до останньої редакції кодексу наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро охорони здоров'я.


  • Brown C. & Torres A., Eds. (2008). - USAHA Foreign Animal Diseases, Seventh Edition. Committee of Foreignand Emerging Diseases of the US Animal Health Association. Boca Publications Group, Inc.

  • Coetzer J.A.W. & Tustin R.C. Eds. (2004). – Infectious Diseases of Livestock, 2-nd Edition. Oxford University Press.

  • Fauquet C., Fauquet M., & Mayo M.A. (2005). – Virus Taxonomy: VIII Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses. Academic Press.

  • Kahn C.M., Ed. (2005). – Merck Veterinary Manual. Merck&Co. Inc. And Meria lLtd.

  • Spickler A.R., & Roth J.A. Iowa State University, College of Veterinary Medicine -

  • World Organisation for Animal Health (2012). – Terrestrial Animal Health Code. OIE, Paris.

  • World Organisation for Animal Health (2012). – Manual of Diagnostic Testsand Vaccines for Terrestrial Animals. OIE, Paris.


* *

МЕБ буде періодично оновлювати технічні картки списку МЕБ захворювань. Будь ласка, надсилайте відповідні нові посилання і пропоновані зміни в Науково-технічний відділ МЕБ (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.). Останнє оновлення квітень 2013 року.

На верх