Компромат Украины и России

База компромата | Архив информационных изданий
  1. Сосед рассказал о семье покончившего с собой российского пятиклассника

    Сосед рассказал о семье покончившего с собой российского пятиклассника

    Об этом сообщает База компромата



    «Жил с мамой вдвоем. Нормальный мальчишка. Спокойная, нормальная, адекватная семья. Никаких замечаний я о них не слышал», — сказал россиянин.


    По его словам, семья мальчика приехала в город из Кемеровской области чуть более года назад. Мужчина не знает, были ли у мальчика проблемы в школе. При этом он сомневается, что пятиклассника кто-то обижал во дворе, так как атмосфера там дружная и спокойная.

    Источник: Руспрес

  2. «Большая чистка» олигарха Макаревича

    «Большая чистка» олигарха Макаревича

    Об этом сообщает Криминальная Россия



    Дело было прекращено после его привлечения к субсидиарной ответственности по долгам находящегося в процессе банкротства предприятия «Металлглавснаб» и списания со счетов долга, пени и штрафов в общей сложности на 529 млн рублей. Но кроме налогового, в отношении Макаревича возбужден ещё целый ряд уголовных дел, упоминания о которых он сегодня усиленно зачищает в Интернете вместе с другой негативной информацией о себе. В апреле 2021 года краснодарский олигарх скрылся от следствия, выехал за границу и с тех пор может находиться в Австрии, где предварительно обзавелся недвижимостью и открыл банковские счета, на которые были переведены миллионы евро. Бегству «кубанского Аль Капоне» предшествовало громкое задержание председателя Октябрьского районного суда Краснодара Геннадия Байрака, считавшегося «человеком Макаревича», непосредственно влиявшим на принятие нужных бизнесмену судебных решений. Близким к олигарху называют также действующего главу УФНС России по Тамбовской области, уроженца Кубани Алексея Житлова, ранее занимавшего руководящие должности в Краснодарском крае. Сегодня Макаревич активно использует старые связи для перерегистрации в Тамбове части своего бизнеса – компаний, входящих в структуру транспортного холдинга «Крафтер», приносящих ему солидную прибыль. Сразу после новогодних праздников в сети появились сообщения о планах «кубанского Аль Капоне» вернуться в Россию, с чем связывали инициированную им «зачистку» Интернета. Вот только несколько дней назад он получил очередной удар: после длительных разбирательств, в результате нового рассмотрения Московский арбитраж признал законным решение регулятора об отзыве лицензии у «ЮМК банка», в число бенефициаров которого входили сам олигарх и его жена. Между тем, ещё в ноябре, надеясь на благоприятный исход, бывшее руководство кредитного учреждения препятствовало завершению ликвидационных процедур, а для получения доступа в здание банка в Краснодаре ликвидатор Фаниль Юнусов был вынужден обращаться в правоохранительные органы.


    С «кубанского Аль Капоне» Макаревича взыскали полмиллиарда


    О прекращении уголовного дела об уклонении от уплаты налогов, возбужденного в отношении Олега Макаревича и его супруги Натальи, стало известно в конце декабря. Как пишет «Коммерсант», ещё в ноябре 2021 года краснодарского бизнесмена привлекли к субсидиарной ответственности в рамках банкротства компании «Металлглавснаб». В итоге с его расчетного счета списали сумму долга, штрафы и пени на общую сумму 529 млн рублей. После принудительного взыскания налоговой задолженности и погашения причиненного ущерба, дело было прекращено.


    Напомним, уголовное преследование Макаревича, которого СМИ называют «кубанским Аль Капоне», по «налоговому делу» было инициировано в декабре 2019 года на основании материалов проверки, выявившей многочисленные нарушения, включая неправомерный вычет НДС более чем на 52 млн рублей, сокрытие налога на прибыль в размере 294 миллионов, внесение в декларации ложных сведений о завышенных расходах и т.д. Также сообщалось об отчуждении имущества банкротящегося «Металлглавснаба» в пользу подконтрольных семейству бизнесмена компаний«Кубаньоптпродторг»,«Динские колбасы»,«ЮМК» и «Екатеринодар».


    В апреле 2021 года Макаревич скрылся от следствия и был объявлен в розыск. Впрочем, к этому времени он уже подготовил себе «запасной аэродром» за границей, обзаведясь недвижимостью в Австрии. Более того, по информации издания «Наша Версия», только в 2019 году коммерсант перевел на счета в Австрийском банке более 10 млн евро. Видимо, это можно считать своеобразным «приветом» российским налоговым органам.


    Доходило до настоящего абсурда. Например, в том же 2019 году «авторитетный бизнесмен» инициировал судебные разбирательства с московским представительством АО «Австрийские Авиакомпании», требуя у перевозчика возмещения ущерба в размере 800 евро за то, что его семейство не смогло вовремя прибыть в Вену «для проведения переговоров и осмотра 7 объектов недвижимости с целью их дальнейшего приобретения». Процесс в Тверском районном суде Москвы на столь «колоссальную» сумму Макаревич проиграл.


    Кубанец Житлов – гарант налоговой безопасности?


    Но вернемся к недавним событиям. Прекращение дела о неуплате налогов, видимо, придало Макаревичу уверенности: в сети появились публикации о его возможном возвращении в Россию. Этому предшествовала проведенная кубанским олигархом «зачистка» Интернета от негативной информации о своём далеко не безоблачном прошлом, а также ряд судебных исков, направленных им в адрес независимых СМИ.


    Кроме того, бизнесмену не нравятся упоминания о том, что на родине он является фигурантом не одного, а целых семи уголовных дел (которые, видимо, также надеется закрыть в ближайшем будущем). Нежелание Макаревича привлекать к себе внимание журналистов может быть связано также со следующим немаловажным обстоятельством: дело в том, что в последнее время он усиленно перерегистрирует подконтрольные предприятия на новые адреса в Тамбовской области.


    На сегодняшний день сменили «прописку» принадлежащие ему компании «Транс-Урал», «Бигкар», «Нева-логистик». Эти и другие предприятия входят в структуру группы «Крафтер» – одного из крупнейших российских транспортно-логистических холдингов, чей автопарк превышает 22 тыс. единиц транспорта. Кроме того, в сети можно найти упоминания о близком знакомстве Макаревича с сотрудниками УФНС России по Тамбовской области.


    Здесь стоит указать на одно немаловажное обстоятельство: в августе 2021 года тамбовское региональное налоговое ведомство возглавил Алексей Житлов – уроженец Кубани, занимавший высокие посты в ФНС Краснодарского края, в 2012-218 гг. бывший сначала замглавы, а потом и главой Тимашевского района. Портал «Момент истины» пишет о давних дружеских отношениях, связывающих Житлова с кубанским олигархом. Более того, ряд посвященных Макаревичу публикаций упоминают о приобретении им краснодарской производственной базы ЗАО «КОПТ», выкупленной за мелкий прайс именно благодаря коррупционным связям в налоговых органах.


    При таких раскладах, перевод части бизнеса на Тамбовщину обещает новые перспективы. Одновременно в сети озвучивается версия, согласно которой Макаревич, несмотря на нахождение за границей, прикладывает максимум усилий для снятия руководителя УФНС по Краснодарскому краю Алексея Семенова с целью его замены на лояльного и проверенного временем тамбовского коллегу.


    Судья Байрак – невосполнимая потеря?


    На родной Кубани местный «Аль Капоне» понес не только финансовые, но и кадровые потери. В марте 2021 года сотрудники московского управления ФСБ задержали председателя Октябрьского районного суда Краснодара Геннадия Байрака: как сообщали СМИ, его увели в наручниках прямо с рабочего места. Оказавшийся в центре внимания силовиков «служитель Фемиды» стал фигурантом уголовного дела о покушении на мошенничество в особо крупном размере и превышении должностных полномочий, инициатором которого стал лично глава Следственного комитета Александр Бастрыкин.


    По версии следствия, Байрак требовал от своего знакомого 2,3 млн рублей, используя для получения денег составленный от имени адвоката фиктивный иск о взыскании долга за якобы оказанные юридические услуги. Более того, с помощью подчинённых, председатель суда смог добиться ареста домовладения «должника», что, собственно и заставило последнего обратиться в правоохранительные органы. В процессе расследования Байрак был арестован и помещен в СИЗО; обвинительное заключение по делу судьи-вымогателя Генпрокуратура утвердила в августе прошлого года.


    На истории Байрака мы подробно остановились по одной простой причине: журналистские расследования не просто связывали его с Макаревичем, но называли человеком, диктовавшим судьям решения, нужные «авторитетному бизнесмену». Примечательно, что в розыск кубанского олигарха объявили вскоре после задержания его приятеля, облаченного в судейскую мантию. Вряд ли такую последовательность событий можно считать случайным совпадением.


    Кстати, в биографии Макаревича есть очень любопытный эпизод. В августе 2014 года, занимая должность председателя совета директоров ОАО «Южная многоотраслевая корпорация» (ЮМК), он оказался фигурантом уголовного дела о злоупотреблении полномочиями и был арестован решением суда, но вскоре освобожден под залог в 1 млн рублей.


    Тогда в центре внимания следствия оказалась схема хищения финансов краснодарского МУП «Совхоз «Прогресс» в процессе реализации совместного с ЮМК инвестпроекта по развитию сельскохозяйственного производства. В результате сотрудничества совхоз лишился оборудования кормоцеха, переданного входящему в структуру ЮМК сельхозпредприятию «Октябрь», ликвидировав собственное животноводство. Кроме того, на базе одной из производственных площадок «Прогресса», подконтрольный корпорации «Краснодарский откормочный комплекс» начал реализовывать собственный проект по откорму свиней, не компенсируя при этом затраты совхоза.


    В общей сложности размер причиненного МУП ущерба оценивался в 51 млн рублей. Однако вскоре дело было закрыто, якобы после вмешательства бывшего в то время кубанским губернатором Александра Ткачева. Как бы то ни было, но решение о признании за Макаревичем права на реабилитацию принималось Октябрьским судом Краснодара. Снова «удружил» старый приятель Байрак?


    Проигранная «битва» за «ЮМК банк»


    Ещё одним ударом, обрушимся на Макаревича в том же 2021 году, стал отзыв лицензии у«Банка южной многоотраслевой корпорации» (ЮМК банк), в число бенефициаров которого входили сам олигарх и его супруга Наталья. Принятое решение регулятор объяснял неоднократным нарушением требований законодательства о противодействии легализации доходов, полученных преступным путём и финансированию терроризма. Кроме того, в ходе инспекционной проверки банка были выявлены схемы проведения непрозрачных операций по выводу денежных средств заграницу и сокрытию реальных финансовых потоков.


    Здесь будет уместным напомнить о «запасном аэродроме» «кубанского Аль Капоне» в Европе и его многомиллионных счетах в австрийском банке. Начались длительные судебные разбирательства, в ходе которых московский арбитраж признал приказы регулятора об отзыве лицензии и введении временной администрации незаконными. СМИ подчеркивали, что последний раз подобный случай имел место в 2015 году. Однако затем «ветер изменил направление»: в прошлом сентябре Верховный суд отменил решения нижестоящих инстанций, вернув дело на новое рассмотрение. В итоге всего несколько дней назад Арбитражный суд Москвы отказал в признании незаконными приказов Центробанка.


    Получается, что в этом случае последнее слово так и не осталось за Макаревичем. А ведь не далее, как в ноябре бывшее руководство кредитного учреждения максимально препятствовало завершению ликвидационных процедур, видимо, рассчитывая на благоприятное развитие ситуации. В частности, ликвидатор Фаниль Юнусов рассказывал «Коммерсанту» о том, что не может попасть в здание «ЮМК банка», расположенное в Краснодаре, по ул. Уральской, 95, так как доступу туда препятствуют сотрудники охранного предприятия при участии бывшего председателя правления учреждения. Для обеспечения доступа в помещения, где к тому же отсутствовало энергоснабжение, ему пришлось обращаться в правоохранительные органы.


    «Ликвидация банка может стать финальной точкой для бизнеса его совладельца Олега Макаревича», – констатировал «Коммерсант».


    Ожидал ли олигарх такого развития событий? В любом случае удар окажется болезненным. Как бы то ни было, но он все ещё продолжает оставаться учредителем порядка 30 коммерческих организаций, включая приносящие солидную прибыль структуры группы «Крафтер» и набирающее обороты краснодарское ООО «Мемориал», специализирующееся на предоставлении ритуальных услуг. Вопрос в том, продолжит ли «кубанский Аль Капоне» контролировать их из-за границы или вернется в Россию, окрыленный прекращением «налогового дела» и информационной «зачисткой».

    Источник: Руспресс

  3. Столична прокуратура не полишає спроб оскаржити в судовому порядку Детальний план території (ДПТ) частини житлових масивів Сирець і Дегтярівка, який Київрада зі скандалами затвердила ще в 2017 році. Правоохоронці протягом чотирьох років наполягають на тому, що міська влада, погоджуючи вказаний документ, фактично змінила положення Генерального плану столиці, а не уточнила його, як це має бути згідно з діючим законодавством. Зокрема мова йде про легалізацію будівництва житла у промзонах і комунально-складських територіях. Вимоги прокуратури підтримує й громадськість Києва. Серед іншого, активісти вказують на неврахування при розробці цього документа статусу природно-заповідного фонду парку “Нивки”, відсутність у даному плані двох важливих розділів, а також на маніпуляції з площею ДПТ. Наразі правоохоронці вже програли у двох судових інстанціях, але нещодавно касаційний суд відправив цю справу на розгляд “по новому колу”.

    Як стало відомо , найближчим часом має відбутися судовий розгляд справи №826/3497/18 щодо скасування рішення Київради №1005/4012 від 20 грудня 2017 року “Про затвердження ДПТ в межах просп. Перемоги, вул. Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вул. Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка”.

    Підписуйтесь на “КиївВладу”

    Позивачем у даному провадженні виступає Київська міська прокуратура, відповідачем – столична міськрада. Раніше правоохоронці не мали значних успіхів у цій справі. Так, 29 січня 2020 року Окружний адмінсуд Києва (ОАСК) відмовив їм у задоволенні позову, а 16 вересня того ж року Шостий апеляційний адмінсуд відмовив прокуратурі в задоволенні апеляційної скарги та залишив вказане рішення ОАСК без змін. Втім, 28 листопада 2022 року Касаційний адмінсуд за результатами розгляду касаційної скарги правоохоронців відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

    6 грудня 2022 року ОАСК знову прийняв цю справу до свого провадження, але вже 15 грудня вказаний суд припинив відправляти правосуддя – саме того дня набув чинності прийнятий Верховною Радою Закон України №2825-ІХ від 13 грудня 2022 року про ліквідацію Окружного адмінсуду Києва. Згідно зі вказаним Законом, замість нього має бути створений новий суд – Київський міський окружний адміністративний суд (КМОАС). При цьому, у парламенті передбачили, що до створення і початку роботи нового суду всі незакінчені справи ОАСК та нові позови має розглядати Київський окружний адміністративний суд (нині діючий обласний адмінсуд. – ). 

    Що не так з цим ДПТ

    12 листопада 2013 року Київрада рішенням №518/10006 затвердила міську програму створення (оновлення) містобудівної документації у Києві. Цей документ містив перелік ДПТ, які столична влада планувала розробити і погодити у період до 2017 року. Одним із детальних планів, які керівництво планувало затвердити, був і ДПТ в межах просп. Перемоги, вул. Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вул. Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка.

    Як зазначено в матеріалах вищезгаданої судової справи, 17 грудня 2015 року на виконання вказаного рішення Київради між Департаментом містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації (КМДА) та Дочірнім підприємством “Інститут Київгенплан” було укладено договір на розробку вищезгаданого ДПТ. Інвестором розробки виступило державне підприємство “Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв” (дирекція).

    На початку 2017 року даний ДПТ вже було розроблено, після чого документ було направлено на попереднє погодження до КМДА і Київради. Трохи пізніше, у тому ж році, столична влада розпочала процес збору зауважень і пропозицій до цього детального плану з боку громадськості. Як виявилося у подальшому, чимало киян були незгодні з рядом пунктів запропонованого до затвердження документа.

    Так, помічник нардепа минулого VIII скликання Ігоря Луценка Сергій Дюжев звернув увагу столичної влади на те, що категорично неприпустимим є заплановане в рамках ДПТ розташування багатоповерхового паркінгу біля вул. Лагерна, адже це територія природно-заповідного фонду – парку "Нивки-Східні". У свою чергу, власники гаражів у гаражно-будівельному кооперативі (ГБК) "Троянда" висловили заперечення проти забудови цього кооперативу багатоповерховими будинками, запроєктованої цим ДПТ. Таку незгоду вони пояснили порушенням своїх прав як власників приватизованих гаражів. 

    Також декілька громадських активістів висловили думку, що цей ДПТ "узаконює" незаконні забудови (зокрема мова йшла про житлові комплекси "Шевченківський квартал" і "Молодіжна ініціатива"), які, цитуємо, “побудовані з перевищенням висотності, що призводить до просідання грунтів на схилах”. 

    Читайте: Нацполиция передала в суд дело о нанесении застройщиками в Киеве 60 млн гривен убытков та Депутат Бродский просит у Кличко 2 млн долларов на подключение к воде дипмиссии США и жильцов окрестных домов

    Крім того, деякі кияни виступили проти прокладання дороги через існуючий пішохідний міст Сирецького парку з облаштуванням дитячої залізничної колії, зокрема – через те, що це буде втручанням в паркову зону. Серед іншого, громадськість мала претензії і до запропонованої столичною владою процедури затвердження цього ДПТ. Зокрема, звернувши увагу на те, що керівництво міста навіть не оприлюднило текстову частину даного документа.

    Матеріали проєкта рішення про затвердження цього ДПТ свідчать, що столична влада погодилася з деякими зауваженнями. Зокрема було вирішено "перенести" згаданий вище “проєктний” паркінг з парку "Нивки-Східні" на протилежний бік – у промзону на вул. Дегтярівській, 51. Разом з тим, зауваження стосовно дороги в районі Сирецького парку не було враховане, адже, мовляв, ця проїзна частина намічена в межах існуючих червоних ліній та є обов'язковою для вирішення транспортного забезпечення даної місцевості.

    Читайте: Скандальный проект ДПТ Дегтяревки готов к выносу на горсовет

    Після проведення процедури громадських слухань та отримання попередніх погоджень  з боку чиновників КМДА і депутатів Київради вказаний ДПТ було затверджено остаточно – це сталося 20 грудня 2017 року.

    Згідно із рішенням №1005/4012 про затвердження цього ДПТ, до вказаного детального плану увійшла територія загальною площею 199 га. Відповідно до даного ДПТ, столична влада вирішила збільшити територію житлових кварталів та мікрорайонів в його межах з 68,25 га до 85,55 га (на етапі протягом 20 років) за рахунок територій вулиць та доріг та за рахунок т.зв. "інших територій". Завдяки цьому загальна площа квартир у даній місцевості протягом двадцяти років має зрости з 633,8 тис. кв.м. о 1,07 млн кв.м, чисельність населення має збільшитися з 30,2 тис. чоловік до 39,6 тис. чоловік, а щільність населення – з 432 чоловік на 1 га до 453 чоловік на 1 га.

    Також, серед іншого, ДПТ було теоретично передбачено збільшення кількості машиномісць у гаражах і паркінгах протягом двадцяти років з 3 тис. до 9,2 тис., збільшення місць у дитячих садках з 865 до 1395, збільшення місць у школах з 3 тис. до 4,3 тис., збільшення кількості відвідувачів в поліклініках за одну зміну з 870 чоловік до 970 чоловік тощо.

    Читайте: Киевсовет утвердил скандальный ДТП Дегтяревки

    Через два місяці, у лютому 2018 року,  за оскарження цього ДПТ взялася столична прокуратура, яка звернулася до ОАСК зі згаданим вище позовом. 

    Так, у прокуратурі вказали на те, що, столична влада, затверджуючи цей ДПТ, фактично змінила положення Генерального плану міста, а не уточнила його, що суперечить діючому законодавству. Зокрема правоохоронці звернули увагу судів на те, що, згідно з Генпланом Києва, частина ділянок, які увійшли до оскаржуваного ДПТ, за функціональним призначенням належать до території промисловості та комунально-складських, але детальним планом було передбачено, що вони можуть використовуватися для будівництва багатоповерхових житлових будинків, а також громадських будівель та споруд.

    До розгляду цієї справи в якості третіх осіб на стороні прокуратури вступили більше десятка фізичних та юридичних осіб (серед останніх – ГБК “Троянда”). Деякі з них були дійсно активними та надали служителям Феміди чимало аргументів на підтримку позиції правоохоронців.

    Так, одна із третіх осіб під час судового розгляду справи повідомила суддям про певні маніпуляції з площею цього ДПТ. Вона вказала на те, що згаданим вище рішенням Київради №518/10006 від 13 листопада 2013 року було передбачено розробку ДПТ на площі 173 га, але кінцевий результат суттєво відрізнявся від запланованого. З'ясувалося, що при цьому столична влада “розписала” завдання на розробку цього ДПТ площею 215 га, проте частина графічних матеріалів ДПТ була розроблена для площі 240 га, а текстова частина детального плану взагалі стосувалася площі 387,29 га. На цьому розходження не закінчилися, адже у підсумку ДПТ було затверджено для площі 199 га. На переконання цієї третьої особи, у зв'язку з вищенаведеним фактами столична влада повинна була би внести зміни до рішення Київради №518/10006 від 13 листопада 2013 року в частині проєктної площі ДПТ, але цього зроблено не було.

    Крім того, ця ж третя особа звернула увагу служителів Феміди на порушення оскарженим рішенням низки державних будівельних і державних санітарних норм, а також на факт неврахування при розробці цього ДПТ статусу природно-заповідного фонду парку “Нивки”, який знаходиться на цій території. Також в межах цього ДПТ виявлено 55 земельних ділянок загальною площею 37,5 га (16% від загальної площі території), функціональне призначення яких не відповідає чинному Генеральному плану Києва, що суперечить нормам Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

    Інша третя особа при розгляді справи повідомила служителям Феміди про те, що оскаржуваний ДПТ, всупереч вимогам Державних будівельних норм (ДБН), навіть не містить обов'язкових розділів “Комплексний благоустрій та озеленення території” та “Містобудівні умови і обмеження”.

    Врешті-решт, не в останню чергу завдяки активності третіх осіб дана справа була відправлена на новий розгляд – у касаційному суді звернули увагу на те, що служителі Феміди перших двох інстанцій не дослідили усі зібрані по цьому провадженню докази.

    Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм

     Подписаться

    Зазначимо, в рамках реалізації цього ДПТ у столиці може бути побудовано відразу декілька масштабних житлових об'єктів. Серед найбільш скандальних –  багатофункціональний висотний комплекс “50Avenue” на просп. Перемоги, 50-А (має складатися з двох “веж” заввишки 34 та 48 поверхів), проти зведення якого активно виступає громадськість та окремі депутати Київради. Будівництво цього комплексу заплановане на ділянці, яка в Генплані Києва за функціональним призначенням обліковувалася як “територія зелених насаджень загального користування” і яка у вказаному детальному плані позначена як “територія громадських будівель та споруд”. 

    Читайте: Забудовники скандального “50Avenue” на просп. Перемоги не полишають спроб узаконити свій проєкт

    Скандальна системність

    Як неодноразово повідомляла , затвердження і реалізація столичною владою ДПТ майже завжди супроводжується скандалами. Експерти з містобудування і громадські активісти неодноразово вказували на те, що керівництво міста порушує процедуру розробки цих документів та відверто ігнорує вимоги Генерального плану Києва, зокрема – легалізуючи “ущільнюючу” забудову Києва: коли, наприклад, детальними планами передбачається будівництво багатоповерхівок на промислових та інших “нежитлових” територіях, але при цьому не враховуються вимоги Генплана стосовно достатньої кількості місць у дитячих садках, школах, лікарнях тощо. 

    Читайте: Плод больного воображения: Киевсовет утвердил еще один “уплотняющий” ДПТ Печерска

    Столична громадськість нерідко намагається оскаржити Детальні плани територій в судовому порядку, але найчастіше не має успіхів у відповідних справах.

    Серед подібних прикладів – затверджений у червні 2021 року ДПТ частини Мінського масиву столиці, відповідно до якого землі сільськогосподарського призначення були переведені в територію багатоповерхової житлової забудови та реалізація якого може спричинити колапс соціальної інфраструктури у північній частині Оболонського району. Наразі ініціатор справи щодо скасування рішення про затвердження вказаного ДПТ, столичний юрист Олександр Кучерявий, не зміг добитися оскарження даного детального плану. Але у нього ще є шанс на розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції.

    Читайте: Колапс на Мінському: адмінсуд відмовився скасовувати скандальний ДПТ спального масиву Києва

    Крім того, наразі в судах розглядаються відразу дві справи щодо оскарження ДПТ північної частини Оболонського району, який було затверджено у серпні 2021 року. На думку багатьох активістів та представників столичного політикуму, реалізація вказаного ДПТ може призвести до значного посилення навантаження на транспортну  та соціальну інфраструктуру Оболонського району та навіть руйнації окремих будівель. Незважаючи на усі скандали навколо даного документу, столична влада активно сприяє потенційним забудовникам у його реалізації – зокрема, нещодавно КМДА запропонувала Київраді змінити цільове призначення ділянки на просп. Оболонському, 52 (впритул до станції метро “Героїв Дніпра” і ринку “Оболонь”), дозволивши орендарю цієї землі – ТОВ “Форца Груп” – побудувати на ній 23-поверховий житлово-офісний комплекс на місці колишнього магазину будматеріалів.

    Читайте: Біля станції метро “Героїв Дніпра” побудують черговий висотний ЖК

    Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов (на колажі). Роботу згаданого департаменту з 2 квітня 2021 року контролює заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич. 

  4. Протягом грудня минулого року селищна влада Козина зробила замовлень на 13,7 млн гривень. Найвагомішою витратою місяця стала закупівля альтернативних джерел енергії – генераторів та акумуляторів, на які “пішло” понад 5 млн гривень. З викликами часу пов'язані також ремонти укриттів в двох навчальних закладах села Підгірці. Серед поточних витрат – закупівля палива, соляно-піщаної суміші для посипання доріг, продуктів харчування. А серед приємних клопотів – очищення пляжної частини берегів річки Козинка та закупівля новорічних подарункових наборів для дітей. Історія про витрати селища Козин Обухівського району Київщини у грудні 2022 року – сімнадцята частина циклу КиївВлади “Справи насущні”.

    Як стало відомо  з даних публічного модуля аналітики BI.Prozorro, у грудні 2022 року Козинська селищна рада разом зі своїми управліннями та відділами уклали за результатами публічних закупівель 66 договори на 13,69 млн гривень.

    Найбільші видатки

    Найбільшою витратою місяця – 5,15 млн гривень – в Козині стала закупівля селищною радою 17 генераторів різної потужності та 52 акумуляторів. 

    Наступною по сумі витрачених в грудні коштів – 3,19 млн гривень – стало замовлення відділом освіти, культури, молоді та спорту Козинської селищної ради поточних ремонтів внутрішніх приміщень укриттів двох навчальних закладів села Підгірці. Так, за 2,19 млн гривень в грудні такі роботи проведені в Підгірцівському ліцеї (вул. Васильківська, 39/1), а за 1 млн гривень – у Підгірцівському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку “Ромашка” (вул. Васильківська, 39/2).

    Підписуйтесь на “КиївВладу”
     

    1,67 млн гривень з бюджету Козина минулого місяця витратили на паливо – бензин, дизель та газ. Майже на стільки ж – 1,6 млн гривень – селищна рада закупила 600 тонн піщано-сольової суміші. 

    Серед інших витрат Козина, зокрема, закупівля продуктів харчування (315,63 тис.гривень), 250 новорічних подарункових наборів (16 тис. гривень) прокат вантажних автомобілів із водієм для ліквідації наслідків руйнувань (97,8 тис. гривень), прибирання пляжних зон берегу річки Козинка (88 тис. гривень).

    Всі ці замовлення, згідно з опублікованими звітами про виконання відповідних договорів в Prozorro, були виконані до кінця грудня.

    Найбільші замовники

     

     

    Розпоряджалися бюджетними коштами Козина минулого місяця чотири замовники. Найбільше коштів освоїла селищна рада, яка уклала 43 договори на 9,92 млн гривень. Серед найбільших витрат ради генератори, акумулятори, паливо, продукти харчування, серед менш значних – витрати на програмне забезпечення, зарядні пристрої, послуги з перевезення пасажирів, миючі та гігієнічні засоби.

    Читайте: Влада Козина планує придбати генераторів на більш ніж 1,5 мільйони гривень

     

     

    На другому місці по сумі витрачених за місяць коштів в Козині – селищний відділ освіти, культури, молоді та спорті з 19 укладеними договорами на 3,68 млн гривень. На основну частину цих коштів потягнули ремонти укриттів ліцея та дитсадка в Підгірцях. На решту грошей для закладів освіти громади накупили санітарно-гігієнічних засобів, канцтоварів та унітаз.

     

    Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
     Подписаться

    Третє місце зі значним відривом у Житлово-комунальної контори Козина, яка уклала за місяць всього два договори на 73,11 тис.гривень, на які купили бензин та замовили перевірку кухонних вентиляційних каналів в житлових будинках.

    Читайте: В Обухові відремонтують 6 бойлерних

     

     

    На останньому місці Фінансове управління Козинської селищної ради, яке за місяць зробило два замовлення на скромних 2,44 тис. гривень – за використання програми “M.E.Doc” та обслуговування сертифікатів і обробку даних.

    Найбільші підрядники

    У грудні минулого року Козинська влада замовляла товари, послуги та роботи у 41 підрядника. За кількістю отриманих підрядів у жодного з них немає суттєвого відриву від інших, проте трійку лідерів можна виділити. Ними стали три підприємці, які отримали по 1-2 найдорожчих підрядів місяця.

    Так, підприємиці Тетяна Климович дісталися два замовлення на поточні ремонти двох укриттів в ліцею та дитсатку в Підгірцях загальною вартістю 3,19 млн гривень, Олександр Іскра - за 2,72 млн гривень поставив селищу чотири генератори, а Аліна Цвіргун – за 2,35 млн гривень ще шість генераторів.

     

     

    Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ФОП Тетяна Климович зареєстровано в 2021 році в Києві. Основний вид діяльності – будівництво інших споруд, н.в.і.у. За даними Clarity-project, у результаті участі в публічних закупівлях вона уклало 29 договорів на 10,32 млн гривень. Найбільші замовники – Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської райдержадміністрації та Відділ освіти, культури, молоді та спорту Козинської селищної ради.

    Олександр Іскра зареєстрований як ФОП в 2018 році в Дніпрі. Основний вид діяльності – роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет. За результатами участі у публічних закупівлях отримав 41 замовлення 4,51 млн гривень. Найбільший замовник – Козинська селищна рада договором на поставку генераторів.

    Аліна Цвіргун зареєстрована як ФОП у 2019 році в Кривому Розі. Основний вид діяльності  – роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет. За результатами участі у публічних закупівлях вона уклала 216 договорів на 11,67 млн гривень. Найбільший замовник – Козинська селищна рада, які крім грудного договору закупала в підприємиці в жовтні ще 16 генераторів.

    Селищну раду Козина очолює Валерій Гартік. 

  5. Столична влада повинна розібратися з черговою “туалетною схемою” в сфері оформлення землі. Нещодавно стало відомо, що ТОВ “БК Інтербуд”, зареєструвавши на себе тимчасовий будівельний вагончик на вул. Григорія Ващенка, 8, звернулося до Київради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землі під цим майном. У столичному муніципалітеті таку ініціативу сприйняли насторожено. Депутати звернули увагу на те, що площа вказаного вагончика за невідомих обставин “на папері” збільшилася з 96 кв.м. до 2403 кв. м., а потенційний землекористувач, не дочекавшись відводу ділянок, почав проводити підготовчі роботи для подальшого зведення там нової будівлі комерційного призначення. На сполох б'є і громадськість Дарницького району, адже проведення робіт на цій ділянці може спровокувати транспортний колапс на Осокорках через особливості дорожнього руху в цій місцевості.

    Як стало відомо , найближчим часом столична влада планує розглянути питання явно незаконного захоплення земельних ділянок на вул. Григорія Ващенка, 8 у Дарницькому районі Києва.

    Підписуйтесь на “КиївВладу”

    Розгляд цього питання ініціював депутат Київради Микола Конопелько (фракція “Слуга народу”, на колажі в центрі). Ще 14 листопада 2022 року народний обранець направив відповідне письмове звернення до комісії міськради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, заступником голови якої він є. Минулого тижня, 18 січня, вказана комісія прийняла рішення створити робочу групу, яка має вивчити цю проблему та запропонувати шляхи її вирішення. Очолив дану робочу групу сам Микола Конопелько. Хто ще увійшов до складу даного органу та якою буде тривалість його діяльності, члени “земельно-містобудівної комісії” Київради не уточнили.

    Що відбувається з ділянками

    Як зазначено у зверненні Миколи Конопелька, 23 листопада 2020 року ТОВ “БК Інтербуд” подало до Київради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох ділянок на вул. Григорія Ващенка, 8 загальною площею 0,6 га (кадастрові номери – 8000000000:90:290:0013 та 8000000000:90:290:0079, діюче цільове призначення – для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови). У відповідних документах було зазначено, що на цій землі розташована споруда площею 96 кв.м., яка належить вказаній компанії та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, як уточнюється у зверненні, наразі у даному реєстрі зазначено, що площа вказаної споруди була суттєво збільшена і дорівнює 2403 кв. м. 

    Також Конопелько повідомив, що, не очікуючи рішення міськради, ТОВ “БК Інтербуд” замовило розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї землі (найімовірніше, мова йде про оренду. – ). А вже станом на сьогодні, як зазначено у зверненні, на цій землі проводяться підготовчі роботи для подальшого будівництва. При цьому, за результатами перевірки даної землі, яку проводив Департамент земельних ресурсів Київської міськдержадміністрації (КМДА), було встановлено, що Київрада не приймала рішень про передачу вказаної земельної ділянки будь-якій фізичній чи юридичній особі, зокрема і ТОВ “БК Інтербуд”, у власність чи користування.

    Депутат уточнив, що вказане вище майно, яке належить потенційному орендареві – це будівельний вагончик, який є тимчасовою спорудою. Він зазначив, що такі споруди не підлягають державній реєстрації – відповідно до вимог закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. 

    “Звертаю Вашу увагу на те, що, використовуючи таку схему, тимчасові споруди оформлюються як об’єкти нерухомості для того, щоб створити прецедент для подальшого оформлення земельної ділянки у власність, користування або в оренду. У даному випадку вбачаються наступні порушення норм чинного законодавства: незаконна реєстрація нерухомого майна та незаконна спроба відведення земельної ділянки на підставі фіктивних документів”, – повідомляється у зверненні.

    У документі депутат попросив невідкладно включити це питання до порядку денного “земельно-містобудівної комісії” та запросити на його обговорення представників Департамента земельних ресурсів КМДА, Київської міської прокуратури і Дарницького управління Нацполіції Києва. Під час засідання комісії, яке відбулося 18 січня 2023 року, Микола Конопелько уточнив, що, на його думку, в даному випадку необхідно створити робочу групу з вивчення цієї ситуації.

    Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм

     Подписаться

    Які ризики існують

    У ході засідання “земельно-містобудівної” комісії 18 січня Микола Конопелько повідомив, що наразі на вказаній землі немає споруд площею 2,4 тис. кв.м. – по факту майно ТОВ "БК Інтербуд" займає меншу територію. При цьому, за інформацією депутата, на цих ділянках планується будівництво "великих будівель комерційного використання". 

    “Місцеві мешканці дуже обурені. Щодня через осокорківські дачі проїжджають десятки тисяч автомобілів та сотні тисяч людей. Все це відбувається через одну-єдину вулицю, яка є допоміжною та проходить вздовж вулиці Григорія Ващенка. Вона хоч якось розвантажує цей транспортний потік. Наразі ці особи встановили паркани [на вул. Григорія Ващенка, 8] та звузили ділянку проїзду, через що виїзд з [осокорківських] садів став неможливим, адже там не можуть роз'їхатися дві машини. Це стало причиною утворення заторів на дорогах", – зазначив Микола Конопелько.

    Ділянки на вул. Григорія Ващенка, 8

    За словами депутата, розслідуванням цієї "земельної історії" вже займаються правоохоронці. У свою чергу міська влада, на думку Миколи Конопелька, повинна зробити все від себе залежне, щоб розібратися у даній ситуацій та, можливо, у майбутньому створити на вказаній території зелену зону.

    "За даним фактом вже відкрито кримінальне провадження, наразі проводяться слідчі дії. Важливо те, що у минулому це була зелена зона, і мабуть, в подальшому нам треба буде повернути цій ділянці її попередній статус”, – розповів Микола Конопелько.

    У свою чергу депутат Київради минулого VIII скликання Ігор Мірошниченко (обирався від “ВО “Свобода” по виборчому округу №23 в Дарницькому районі), який відвідав згадане засідання “земельно-містобудівної” комісії, повідомив, що дорога, що пролягає біля зазначених ділянок, не знаходиться на балансі міста. На його думку, транспортний колапс, який може виникнути на цій території в результаті її забудови, є лише питанням часу.

    “Ця дорога не на балансі міста, і це головна проблема цілого мікрорайона: люди за власний кошт її ремонтують та обслуговують. Якщо там з'явиться будь-який об'єкт, це буде транспортний колапс. Сьогодні його немає виключно через те, що війна, і транспортні потоки не такі інтенсивні, як зазвичай. Схема, про яку розповів депутат Конопелько, абсолютно зрозуміла. Через реєстр “вносять” неіснуючі об'єкти, право власності на які зареєстроване, але по факту цих об'єктів немає, а потім намагаються відвести земельні ділянки під неіснуючими об'єктами для того, щоб створити ці об'єкти. Це очевидна шахрайська схема”, – заявив Ігор Мірошниченко.

    Як працюють “туалетні схеми”

    Як неодноразово повідомляла , процедури відведення комунальних земельних ділянок під “сумнівними” або навіть неіснуючими спорудами нерідко називають “туалетними схемами” або “відводами землі під собачі будки”. Експерти, громадськість та опозиційні депутати Київради регулярно критикують керівництво міста за землевідводи даного виду, в тому числі через те, що вони призводять до недоотримання коштів бюджетом Києва. Це у свою чергу пов'язано з тим, що, відповідно до норм українського законодавства, ділянки з існуючими спорудами можна передавати власникам такого майна без проведення земельних аукціонів, тобто – без можливості підвищення орендної ставки за рахунок конкуренції між різними претендентами на землю.

    Читайте: Киевсовет отдал очередной кусок Труханова острова частной фирме, – Гриценко

    Так, 23 червня 2022 року Київрада передала ділянку на вул. Петра Вершигори 2А/2 (Райдужний масив, Дніпровський район) площею 0,46 га в оренду ТОВ “Еталон-2021”. Таким чином вказана компанія (входить до орбіти власника мережі автозаправок “БРСМ–Нафта” Андрія Біби) зможе побудувати на цій ділянці “об’єкти інженерної та транспортної інфраструктури”. 

    Юристи і журналісти відразу же назвали даний землевідвід незаконним і припустили, що його було здійснено з корупційних мотивів вищого керівництва столиці. На їхню думку, вказану ділянку треба було передати в оренду лише через аукціон, а дивна споруда площею 121 кв.м., яка знаходиться на ній і яка послугувала підставою для землевідводу, очевидно була побудована та легалізована без дозвільних документів. Цілком можливо, що вже найближчим часом законність таких дій Київради доведеться встановлювати правоохоронним органам та суддям.

    Читайте: Півгектара за “собачу будку”: Київрада погодила скандальний землевідвід на Райдужному масиві

    Нерідко справи щодо таких землевідводу розглядають суди. Наприклад, 20 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду поставила “крапку” в резонансному спорі щодо передачі Київрадою ділянки площею 0,529 га на вул. Бродівській, 81-п (Голосіївський район) в оренду ТОВ "Енерджі-ВМ". В рамках даної справи столична прокуратура довела, що столична влада незаконно проігнорувала необхідність проведення земельного аукціону та наділила орендаря значно більшою ділянкою, ніж йому було необхідно для обслуговування розміщеної на цій локації споруди площею 12,9 кв.м. Ще до винесення вказаного судового вердикту окремі депутати Київради заявили, що у випадку, якщо служителі Феміди дослухаються до аргументів правоохоронців, може бути сформовано судовий прецедент – мовляв, міська влада може бути позбавлена можливості здійснювати “туалетні схеми”.

    Читайте: “Туалетна схема”: Верховний Суд може позбавити Київраду одного із механізмів дерибану землі

    За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “БК Інтербуд” було зареєстроване у грудні 2015 року. Засновниками та кінцевими бенефіціарами цієї компанії є мешканці Києва Євген Савін та Ірина Мишута. Остання також є офіційним керівником цього ТОВ.

    Зазначимо, до вересня 2021 року одним із співзасновників ТОВ “БК Інтербуд” був киянин Олексій Санжаревський, який має бізнес-інтереси у сфері паркування. Зокрема, за даними ЗМІ, його компанія ТОВ “Градо-Інвест” як мінімум до 2021 року заробляла кошти на парковці біля бізнес-центру “Парус” на вул. Шовковичній в Києві. Серед партнерів Санжаревського за іншими проєктами українські медіа називали Олексія Поліщука (син екскерівниці КП “Київтранспарксервіс” Олени Поліщук), оточення Геннадія Ільїна (бізнес-партнер сім'ї Анатолія Даниленка – заступника генпрокурора Віталія Яреми) тощо.

    Читайте: Суд признал недействительной продажу по заниженной цене автобазы Киевского облсовета в центре столицы

    Нагадаємо, Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов'язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував Петро Оленич (на колажі ліворуч), який з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та курує в Києві земельні та містобудівні питання.

    Комісію Київради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин з 8 грудня 2020 року очолює депутат Михайло Терентьєв (фракція “УДАР”, на колажі праворуч). До складу цього органу входять 24 народних обранці,

  6. Нобелівська премія миру присуджується з 1901 року. Сам Альфред Нобель заповідав, що нагороджуватися мають ті, «хто зробить найкращий внесок у дружні стосунки між народами, у скасування або скорочення армій, та в проведення або агітацію мирних зібрань». 

    Були роки, коли премія не присуджувалась. Наприклад, у 1914-1916 і 1939-1943 роках – із очевидних причин. Здавалося, що було б доречним не присуджувати Нобелівську премію миру і в 2022 році, адже увесь світ очевидно не впорався із загрозою, якою є Російська Федерація. А війна, про яку попереджали і яка готувалась роками, почалася через вперте ігнорування небезпеки, яка була більш ніж очевидною. Але замість того, щоб визнати свої помилки і не присуджувати премії миру взагалі, європейський політичний істеблішмент в особі Нобелівського комітету присудив цю відзнаку росіянам. І ще якимось людям. Але росіянам – уже другий рік поспіль, зазначає видання  ҐРУНТ. 

    Загалом, це вже четверта російська премія миру. Час уважно придивитися до цих номінантів: чому в російських очах постійно вишукують той «мир»?

    Читайте також: «Православний тероризм» московського патріарха Кирила Гундяєва

    Сахаров. Термоядерна зброя

    Першим Нобелівським лауреатом у галузі миру від Росії (на той час – СРСР) став Андрєй Сахаров. Другу частину свого життя цей чоловік присвятив правозахисній роботі, і став, мабуть, найвідомішим радянським дисидентом, дисидентом із особливими правами. Ці особливі права він отримав завдяки тому, чим займався першу половину свого життя. Завдяки водневій бомбі. Це настільки російська за парадоксальністю історія, що від неї навіть незручно. Оксюморон. Гумореска. Батько водневої бомби – лауреат Нобелівської премії миру.

    Сахаров справді був дуже талановитим фізиком. Після вибуху ядерної бомби у Хіросімі, він, охоплений патріотизмом, переїхав із Москви до Казахстану, де базувався Центр досліджень ядерної зброї, який звався просто – «Об’єкт». Там, на Об’єкті, Сахаров жив і працював вісімнадцять років. 

    Особливо цікаво відзначити, що цей центр розташовувався поруч із Карлагом – найбільшим табором ГУЛагу. Щодня Сахаров бачив сотні зеків, яких гнали на каторжну працю, колони брудних, обірваних скелетів – і продовжував робити свою справу. Сумлінно і з запалом він розробляв водневу бомбу для країни, яка буквально під його носом розгорнула концтабір. 12 серпня 1953 року відбулося перше вдале випробування водневої бомби. Сахаров отримав 500 тисяч рублів, дачу під Москвою і звання «Героя соціалістичної праці».

    Читайте також: Скоты против Человека, Российская Федерация против Мустафы Джемилева

    Сахаров почав сумніватися в тому, чи робить все правильно, тільки тоді, коли дізнався, що внаслідок випробувань бомби випадково загинули маленька дівчинка і ще один військовослужбовець. Тоді він зрозумів, що, можливо, зі зброєю масового знищення щось не так. Почався процес перетворення Сахарова із творця найбільш смертоносної зброї на дисидента і критика режиму. Сталін помер невдовзі після випробувань, і Сахаров не опинився серед тих, за ким спостерігав, як за пейзажем, багато років – у концтаборі.

    Сахаров на Берлінській стіні

    У 1966 році Сахаров підписав «лист 25 діячів культури та науки» до Леоніда Брєжнєва. Автори звернення закликали генсека і партію не реабілітовувати Йосипа Сталіна. А в 1968 році Сахаров опублікував свій знаменитий маніфест «Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу», після чого його звільнили з усіх посад і з усіх оборонних програм. У маніфесті він закликав зупинити ядерну програму, попередив про небезпеку зброї масового ураження, заявив про те, що в СРСР немає демократії і немає свободи, згадав про злочини Сталіна і запропонував зближення та діалог із «капіталістичним світом» замість безкінечної гонки озброєнь. 

    У 1973 році у совєцькій пресі почалася кампанія з шельмування Сахарова. Вченого перетворили на маргінального дивака, якого «цинічно використовують ворожі сили капіталізму». На захист Сахарова висловлювались науковці в усьому світі, і в 1975 році російський фізик отримав Нобелівську премію миру. Це перший Нобель Росії у «мирній» галузі. І так, треба ще підкреслити: попри покаяння і правозахисну діяльність, цю премію отримала людина, яка розробила для СРСР водневу бомбу і роками працювала над зброєю масового знищення.

    Сахарова не випустили отримати премію, але, за збігом, за кордоном якраз лікувалася його дружина – Єлєна Боннер, правозахисниця і дисидентка. Вона й отримала відзнаку замість чоловіка. У 1975 році неможливо було собі уявити, щоб український дисидент виїхав за кордон з будь-якою метою. Абсолютно з будь-якою. А Єлєна Боннер – могла. Так співпало.

    У 1988 році Сахарова обрали головою товариства «Меморіал», яке отримало Нобелівську премію миру в 2022 році. Тобто, в якомусь сенсі, Сахаров отримав цю премію двічі. 

    Читайте також: Мирослав Попович: Очень плохо, что нас заставляют выбирать свое будущее на краю могилы

    Горбачов. Кров на саперних лопатках

    У 1990 році СРСР в особі генсека Міхаїла Горбачова отримав Нобелівську премію миру вдруге. Офіційне формулювання – «За провідну роль у мирному процесі, який сьогодні є важливою складовою життя міжнародного співтовариства». А неофіційно – за руйнування Берлінського муру, що, як вважається, поклало край «Холодній війні» між СРСР і капіталістичним Заходом. Війні, котра, як бачимо, не так щоб і цілком закінчилась. Просто виявилося, що проблема була не в соціалізмі.

    «Провідна роль Горбачова у мирному процесі» теж викликає деякі сумніви. Так, Горбачов доволі сильно відрізнявся від Сталіна – проте його правління неможливо назвати мирним і вільним. Горбачов став генсеком у 1985 році. У тому ж році в ГУЛазі помер Василь Стус. Велика кількість українських дисидентів продовжувала утримуватися в концтаборах, і навіть якщо вони дуже хворіли, то лікуватися закордон їх чомусь не випускали. Ба більше – їх не випускали з місць позбавлення волі не лише у випадку хвороби, а й у випадку смерті – політичні в’язні мали пробути увесь термін на території ГУЛагу, їх навіть мертвими не віддавали родині, допоки не мине термін ув’язнення.

    Попри «провідну роль» Горбачова, майбутній автор тексту Акта проголошення Незалежності України Левко Лук’яненко зміг повернутися до України тільки в 1989 році. Тіла Василя Стуса, а також Юрія Литвина і Олекси Тихого, дозволили перепоховати в Україні теж у 89-му.

    Горбачов дійсно поступово прийшов до думки, що дисидентів треба звільняти, і навіть їх реабілітовувати. Але протягом всього його правління регулярно траплялися інциденти, на які генсек реагував, як типовий більшовик.

    Так, у грудні 1986 року Казахську РСР охопили масштабні протести. Часто можна почути думку, що саме ці бунти запустили ланцюгову реакцію, яка за п’ять років призвела до розпаду СРСР. Люди виходили з плакатами: «Положить конец великодержавному безумию!», «Каждому народу – свой лидер!», «Не быть 1937-му!». Вони вимагали, щоб на чолі Казахської СРСР стояв місцевий керівник, а не присланий із Москви.

    Читайте також: Станислав Шушкевич: Становиться на российский, азиатский путь развития - нелепица

    Акції спротиву тривали кілька днів. А газета «Русская мысль» писала, що учасникам роздають з вантажівок гашиш і горілку. Протест розігнали силами КҐБ та МВС. При цьому загинуло близько 170 людей, ще двох потім засудили до смертної кари. Загалом затримали близько 8,5 тисяч осіб – усіх їх тією чи іншою мірою покарали. 

    9 квітня 1989 року у Грузії відбулася кривава трагедія (в Росії цей злочин називають евфемізмом – «Події в Тбілісі»), коли внутрішні війська МВС брутально розігнали мирний мітинг у столиці республіки. Загинула 21 особа, ще 290 були поранені. 

    Карикатура на Горбачова

    1990 рік – це вже рік, коли Горбачов отримав свою премію миру. Того ж року, в лютому, трапився так званий «Конфлікт у Душанбе». Внутрішні війська під час розгону масового зібрання вбили 25 осіб і поранили 565. Трохи раніше, в січні, підрозділи Радянської армії влаштували «Чорний січень» у Баку – вбили близько ста представників азербайджанської опозиції. 

    Схожі події відбувалися у багатьох республіках СРСР, і Горбачов судомно намагався втримати країну, яка розвалювалася на очах. Але робив це тим єдиним методом, якого його навчили у КПРС – репресіями. Він дарував більше волі, дозволяв свободу зібрань і висловлювань, але коли ці висловлювання йому не подобались, старе добре КГБ поспішало на допомогу із саперними лопатками та вогнепальною зброєю. 

    Так, дійсно, Горбачов виявився найбільш ліберальним із всіх совєтських лідерів – але Нобелівська премія миру?! Може, почнемо нагороджувати росіян просто за те, що вони не канібали? Але це не точно. 

    Немає нічого дивного в тому, що зрештою цей лавреат схвалив анексію Криму в 2014 році. «Люди в Криму хотіли об’єднатися з Росією», – заявив колишній генсек, і додав, що він дуже щасливий і що він завжди за людей. 

    Горбачов помер всередині 2022 року. Він мав бачити стерті з лиця Землі українські міста, мав бачити, як скидали бомби на Маріуполь, мав бачити, що робили війська його країни у Київській області. Але він не засудив ні Російську Федерацію, ні особисто Путіна. Він не сказав ні слова про війну, хоча знав, що його слова досі важливі для багатьох людей у світі, для багатьох світових лідерів, для тих, хто вважав його миротворцем. Йому вже не було чого боятися. Але навіть на смертному одрі він не зміг закликати до миру виплодка своєї партії. 

    Читайте також: Бывший «кремлевский банкир»: Путин знает, что он диктатор

    «Новая газета». Старі питання

    Із 1993 року Горбачов був одним із засновників «Нової газети», і був її акціонером. У 2021 році Дмітрій Муратов – головний редактор «Нової газети» – отримав чергову для Росії Нобелівську премію миру. В якомусь сенсі, Горбачов одержав цю премію вдруге. 

    До повномасштабної війни залишалося три місяці, Росія вже зігнала до кордону війська, і вся Європа сперечалася про те, чи наважиться Путін напасти відверто. У цей час Нобелівський комітет не знайшов кращого рішення, ніж вручити премію миру представнику цієї країни, власниці «другої армії світу», яку представники багатьох європейських демократій радили не дратувати.

    Дмітрій Муратов отримав премію за «зусилля щодо захисту свободи слова, що є передумовою для демократії та довготривалого миру». Мир, як бачимо, триває…

    Не будемо намагатися зрозуміти, за що саме країні з від’ємною свободою слова, дають найвищу нагороду за свободу слова. Зупинімося на тому, як поводився Дмітрій Муратов після визнання його заслуг. По-перше, його привітав Путін. Для Путіна дуже зручно, щоб у всьому світі вважали, що в Росії є свобода слова. І Муратов йому віддячив – він віддав більшу частину грошової винагороди у фонд Путіна. Буквально. «Круг Добра» – це державна фундація, заснована президентом РФ, яка опікується важкохворими дітьми. На цей фонд офіційно скидаються російські олігархи, і саме туди Дмітрій Муратов віддав гроші, які отримав за свободу слова. Ми мусимо проговорити це ще раз: він відніс винагороду за свободу слова людині, яка знищила свободу слова. Мабуть, це й стало запорукою миру між самим Муратовим і Путіним. 

    Після цього Муратов виступав на головному шовіністичному збіговиську у світі – Валдайському форумі, просив Путіна диференціювати іноагентів, бо деякі іноагенти не такі вже й іноагенти, їх треба розрізняти… А ще кількома роками раніше Муратов був членом громадської ради при МВС РФ і захищав електронне голосування (тобто узаконені фальсифікації в РФ). Він також виправдовував війну в Грузії у 2008 році, переконуючи своїх читачів в тому, що Саакашвілі з Бушем і справді задумали геноцид абхазького народу. 

    Читайте також: Владимир Горбулин: Почему Путин может подавиться

    Коли «тривалий мир» не протривав і пари місяців, Муратов вирішив продати свою Нобелівську медаль, щоб допомогти українським діткам. І продав її за за $103,5 млн. Але є «але» – і не одне. 

    Дмітрій Муратов

    По-перше, існують дані (не підтверджені, але переконливі), що медаль купив Абрамович. Ясна річ, він купив її не просто так, щоб допомогти українським дітям, а для того, щоб відмити свої брудні гроші і своє брудне ім’я. Вірогідно, сама операція з продажу була влаштована для того, щоб допомогти Абрамовичу уникнути санкцій.

    По-друге, Муратов передав гроші UNICEF. Попри те, що є безліч фондів, які займаються безпосередньою допомогою українським біженцям – ці кошти дісталися, загалом, безликій, але дуже відомій бюрократичній структурі.

    По-третє, частину грошей Муратов передав фонду, який опікується українськими дітьми, які опинились на території РФ. Тобто він свідомо спонсорував депортацію, воєнний злочин. 

    Дмітрій Муратов дуже шкодує, що російська армія вбиває українців – але росіян йому теж шкода. «У нас більше немає віри. Росію і росіян не люблять. Любов була дуже важливою для того, щоб подорожувати, вчитися, вірити у свого бога, читати книги, які ти любиш», – каже Муратов. Геноцид геноцидом, але ж і росіян тепер не люблять! Невже це не заслуговує на співчуття? 

    Читайте також: Хто переміг при Бородіно, спалив Москву і вбив Кутузова. Про російські міфи війни 1812 року

    «Меморіал». Поганий приклад

    Після тієї ганьби Нобелівський комітет вирішив знову видати Премію миру Росії в особі організації «Меморіал».

    «Меморіал» першою і головною своєю метою заявляє «не допустити повернення до тоталітаризму». Тобто з цією метою він, офіційно, не впорався. Але отримав за це найвищу нагороду. 

    У 2021 році російський суд заборонив «Меморіал». Наразі організація існує просто у вигляді чату в вайбері, де десяток правозахисників, які нині живуть у різних країнах світу, спілкуються між собою. Тобто премію отримав чат людей, які задекларованої місії і близько не досягли, чат невдах. Я гіперболізую, звісно, але фактично ж організації не існує, а Нобелівська премія, як нам відомо, не присуджується мертвим.

    Сам «Меморіал» було засновано у 1987 році як організацію, яка займалася відновленням справедливості щодо загиблих жертв сталінського терору. Організація декларувала мету назвати поіменно мільйони жертв радянських репресій. Саме цим «Меморіал» напочатку і займався – відновленням справедливості щодо мертвих. Але тепер справедливість і підтримка потрібні живим. Чому саме «Меморіал» нагороджують у світі, де точиться монструозна війна, а ще точніше – чому знову росіян?

    Затримання активіста на мітингу у підтримку Меморіалу

    Тут ми ступаємо на тонкий лід припущень, бо не знаємо, хто саме і чому висунув «Меморіал» на здобуття премії. Ця інформація засекречена. Проте, скоріш за все, Нобелівська премія миру другий рік поспіль вручається росіянам для того, щоб продемонструвати людям у РФ, що світ вірить у них. Що є в Росії якісь здорові сили, навіть якщо вони геть мертві, або навіть якщо вони носять гроші Путіну, і демократичний світ робить на них ставку. Для того, щоб досягти миру. 

    Читайте також: Митрополит Олександр Драбинко: "Доки не позбудемося москальщини, не буде нічого людського"

    Це дуже наївне намагання закликати Росію до діалогу, пробудити її від канібалістичного сп’яніння, висмикнути з дикої геноцидальної оргії і всадовити за стіл з притомними людьми. «Дивіться, ось же у вас є газета, де вбили майже всіх журналістів, і ще є організація, всі члени якої виїхали з Росії і не можуть займатися тим чим займались, бо в інших країнах немає ГУЛагів. Але живуть, живуть люди, яким не подобається вбивати. Можливо, ви спробуєте бути такими, як вони?» 

    Але це не працює. Не працює в першу чергу через те, що ті, кого нагородили, не заслуговують винагород. Не заслуговували ні в 1975-му, ні в 1990-му, ні в 2021-му, ні, тим більше, у 2022-му. Всі і будь-які міжнародні винагороди в Росії сприймаються як підлабузництво, як спроба сподобатися особисто Владіміру Путіну, як схвалення, а не намагання показати хороший приклад. «Меморіал» – це поганий приклад, просто тому, що Росія – це країна без пам’яті, без совісті і без будь-яких моральних кордонів. 

    Нобелівська премія миру не раз вручалася негідникам або просто організаціям, які й доброго слова не вартували, не те що найвищої винагороди. На премію також висувалися Гітлер і Сталін – і, в принципі, сьогодні ми можемо уявити собі, що вони могли б її отримати, тому що, чисто теоретично, такий аванс міг би змусити їх зупинити концтабори і масові вбивства. Смішно? Не поспішайте збиткуватись, подивимося, хто отримає Премію миру наступного року.

    Катерина Мола,  опубліковано у виданні ҐРУНТ

  7. Война войной, а депутаты продолжают кардинально улучшать свое материальное положение и жилищные условия. Как выяснили журналисты, заместитель главы парламентской фракции президентской партии Павел Халимон купил себе особняк в центре Киева.

    По данным УП, сделка состоялась в июне прошлого года. Формально владелицей особняка возле Ботанического сада числится некая Анастасия Котеленец, но Павел Халимон постоянно проживает в этом доме.

    Халимон депутат

    Кто такая Анастасия Котеленец и что связывает ее с народным депутатом от «Слуги народа» Павлом Халимоном, выяснить не удалось. Равно как и происхождение денег, за которые она приобрела особняк стоимостью в 10 300 000 гривен – госпожа Котеленец после окончания МАУП официально нигде не работает и в реестрах субъектов предпринимательской деятельности не числится.

    Анастасия Котеленец

    Зато удалось выяснить, что Анастасия Котеленец за год до покупки особняка – в 2021 году – внезапно стала земельной латифундисткой в Черниговской области, которую до недавнего времени курировал Халимон. Она приобрела 45 земельных участков в Черниговской области общей площадью около 80 гектаров.

    нардеп Халимон

    От имени нескольких продавцов земли действовал Зорий Андрей Васильевич. Это соучредитель компании «Агро-Хаус», директором которой был Павел Халимон.

    Кроме того, Андрей Зорий был партнером экс-жены нардепа – Оксаны Халимон – по фирме «Прометей-Газ». А также он стал владельцем фирмы «Прометей-Газ 1» после Павла Халимона, когда тот пошел в Верховную Раду.

    Анастасию Котеленец в этих соглашениях представляла Ропчан Наталья Владимировна. Она работала помощницей нардепа Павла Халимона и получала зарплату из бюджета. Ранее Халимон и Ропчан работали в Главном территориальном управлении юстиции в Черниговской области (2012) в городе Прилуки.

    Ропчан Наталья Владимировна

    Цена покупки земли оказалась немаленькой: например, за один участок площадью 2 гектара Анастасия Котеленец заплатила 29,8 тыс. грн, за другой, аналогичной площади – 30 тыс. грн. С происхождением этих денег та же история, что и с деньгами на покупку дома.

     

    Что касается цены, уплаченной за дом, то с ней тоже не все так просто. Согласно данных сайтов по продаже недвижимости, дома вблизи Ботанического сада аналогичной площади стоят около 50-60 миллионов гривен.

    Это далеко не первая история, когда «слуги» приобретают элитную недвижимость по цене хрущевки на Борщаговке. Впрочем, договорится о заниженной оценке никогда в нашей стране не было проблемой, особенно с учетом уровня покупателей.

    То, что с этой оценкой согласился продавец, не удивляет – цена сделки влияет на налоги при ее совершении и это обычная практика – разницу просто доплачивают наличными. Риски в таком случае падают на покупателя – сделку можно отменить через суд и в таком случае покупатель получит ровно те деньги, которые указаны в договоре купли-продажи. Но, видимо, Анастасия Котеленец явно не боится такого исхода. Точнее – Павел Халимон, поскольку в том, что именно он является владельцем дома на Печерске, можно не сомневаться.

    Халимон

    Правда, личность продавца тоже вызывает любопытство – это иерей ПЦУ Александр Драбинко, который заверил, что цена его вполне устраивает и он понимал, что подписывает.

    Что касается Анастасии Котеленец, то она тоже проживает в новом доме. Вот она на фото с ребенком на руках:

    Павел Витальевич Халимон

    А это Павел Витальевич Халимон возле своего нового дома ведет с кем-то переговоры:

    Халимон

    «Жигули» на фото не его – он ездит, как и положено «слуге народа», на Лексусе:

    Халимон

    Ни сам Халимон, ни «владелица» земли и дома Котеленец прокомментировать свои покупки и свое отношение к данным УП не захотели.

    О Павле Халимоне известно, что это бывший зять бывшего главы Прилукского горрайонного суда Черниговской области. Народным депутатом Халимон стал в 2019 году от партии «Слуга народа».

    История его попадания в проходную часть списка весьма романтична, но, скорее, напоминает ту лапшу, которую «слуги» вешали на уши своим избирателям, нежели является правдой. По рассказам Халимона, он позвонил в 2019 году президенту Зеленскому, с которым как-то раз случайно играл в хоккей, и предложил свою помощь. А тот включил его в проходную часть списка «Слуги народа» под №55. Что ж – раз избиратели проглотили этот бред, то и мы возражать не будем.

    Дополним только тем, что, став народным депутатом, Павел Халимон немедленно засветился в скандале с бывшим нардепом Олегом Дмитренко, с которого требовал 40 миллионов гривен за то, что не будет трогать его бизнес. Дмитренко написал заявление в правоохранительные органы, но результат, как вы сами понимаете, был предсказуем – «слугу» Халимона прикрыла другая «слуга» – Генпрокурор Венедиктова.

    Халімон Павло депутат

    Когда по факту заявления Дмитренко к Венедиктовой обратились детективы НАБУ с просьбой начать уголовное производство, в рамках которого они собирались зафиксировать получение взятки заместителем главы президентской фракции «Слуга народа» Павлом Халимоном, та отказала, и спецоперация была сорвана.

     

    И вот теперь новый громкий скандал – расследование УП относительно приобретения Халимоном особняка в центре Киева по заниженной цене на подставное лицо. В ходе которого вылезли на свет другие подробности деятельности «слуги» Халимона.

    Сойдет ли сейчас ему все это с рук? Отвечаем с полной уверенностью – да. Потому что «слуга» «слуге» глаз не выклюет. А недовольным рекомендуем «поржать», ведь именно этого хотели 73% избирателей три с лишним года тому.

  8. Дмитрієва Ліліана налагодила схематоз у ягідній сфері та не тільки, вона провернула неоднократні аферистичні дії в усіх справах, де являється її присутність.

    Відома ягідниця Дмитрієва Ліліана В’ячеславівна розробила шахрайський схематоз в безневинному, здавалося б, бізнесі. Вона є власницею розплідника. Ліліана Дмитрієва позиціонує себе, як гуру ягідної справи, за фактом вона провертає афери, які розсудливій людині в голову не прийдуть. Ліліана могла б спокійно вирощувати культури рослин та заробляти солідні гроші, та такий шлях не для нашої героїні,по її статурі можна визначити: «Що на одному-чомусь, її ВЕЛИКИЙ потенціал не зупиняється». Тому вибрала шлях брехні та афер.

    Пані Ліліана велику увагу приділяє селу Костовці. З тих пір, як тут з’явилася «Брусвяна», дороги стали доглянутими, на вулицях з’явилися ліхтарі, побудували нову церкву, сквер, дитячий майданчик, новий продуктовий магазин. Гарний піар і тільки,насправді з усього сказаного можемо побачити тільки на документах,а по факту село виглядає наче занедбана місцевість в Російській Федерації.

    Нажаль, благодійними намірами тут і не пахне,адже за цим приховуються корупційні дії.

    З офіційних джерел,з Єдиного державного реєстру судових рішень, випливає наступна бізнес-схема Дмитрієвої Л.В. та інших учасників бізнес-клубу «Business Woman club».

    Ця спільнота жінок використала ідею таку,що займали гроші у різних знайомих,без наміру повертати. Дмитрієва Л.В. раніше була власницею ресторану,який неодноразово віддавала під залог,як бачимо рестораном вже не володіє,та вона обзавелася знайомими,вигідними для її інтересів,а також однією з цієї спільноти являється і пані Сердюкова О.С. Це були депутати,бізнесмени,політики і інші високопоставлені люди,в яких жінки уміло позичили грошей і звісно ніхто нікому нічого не повертав. Ось тому показники з офіційних сайтів:

    Сердюкова О.С.,учасниця «Business Woman Club», взяла гроші в позику,а Дмитрієва Л.В. стала її поручником. Пройшов час та потрібно повертати запозичене,тут і випливає многочисленні відмовки для відтягування часу ,а там і зовсім повернення грошей. Справа набирає обертів,розгляд,якої проводиться в Святошинському районному суді м.Києва,звідси розгортається гра акторки «погорілого театру» Дмитрієвої Ліліани,де видає себе розумово-відсталу особу та намагається довести,що не усвідомлювала свої дії під час розгляду однієї зі справ про стягнення боргу. Як успішна жінка взагалі веде справи в бізнесі,якщо не розуміючи підписує важливі документи?

    Виникає питання: «Чи вірите ви,що «business woman»,ягідна королева,член політичної партії,відома та успішна,не має свого «скелета в шкафу»? Судячи по всьому, у Ліліани Дмитрієвої ще той скелет,немалих розмірів!

    А також,зверніть увагу тому,що Дмитрієва Ліліана В`ячеславовна депутат,член політичної партії “За майбутнє»,коментарії про об`єднання партії не найкращі,знаєте!А це і не дивно,адже де знаходиться пані Ліліана,там нічим гарним не пахне. Подібне парламентське утворення виникло єдине для того,щоб їхні учасники мали змогу захищати свої бізнеси. Ну і ще обмінювати голоси на субвенції для виборчих округів та інші «плюшки» від влади. Група «За майбутнє» є, кажучи бізнесовою термінологією,спільною інвестицією,видно навіть з її керівництва. Ця партія створена з бізнесменів і місцевих баронів,у яких не було взагалі ніякої ідеології їх опозиції та боротьби. Виходячи з усього,Дмитрієва Ліліана — це просто брехлива,мафіозна аферистка,яка робить тільки для своєї «кормушки»,а ніяк не на користь іншим,тому і статура виглядає не найкращим виглядом. А також доповнюю тим,що вона відома в соціальних мережах,велика аудиторія слухачів,які ні разу не чули і не бачили від неї слів чи допомоги в підтримку України.

    Отже,замисліться: «Ким являється насправді Ліліана Дмитрієва?

  9. Сегодня коррумпированный «особист» из одесской таможни передает свой уголовный опыт полиции Полтавщины, пишет Аргумент.

    Осенью 2022 года региональное издание «Полтавщина» сообщило об обыске и задержании сотрудниками ГБР своих коллег из смежного ведомства — Нацполиции.

    Начальника Лохвицкого отдела ЧП, его заместителя и четырех их подчиненных «взяли» на «крышевании» преступного бизнеса. Позже издание сообщило, что полицейских не задержали, а кабинеты их просто обыскали. Их подозревают в «крышевании» незаконной вырубки леса на территории бывшего Лохвицкого района и в торговле древесиной.

    После публикации этой новости (которая для полиции Полтавщины совсем и не новость, а рутинные «трудовые будни» национальной полиции в провинции) полицейских начальство уволило «задним числом». Очевидно, спасая свою репутацию. Теперь бедняги фигурируют в уголовном производстве, как рядовые граждане, что радикально смягчает потенциальное наказание. И даже есть шанс — в частном порядке! — откупиться от следствия и потом возобновиться на службе, будто все это было не с ними.

    Подполковник полиции Виталий Бондарь: как обмануть государство

    Подполковник полиции Виталий Бондарь: как обмануть государство

    Так совпало, что упомянутый «залет» лохвицких полицейских и вероятные их убытки по времени совпали с доходами их старшего коллеги — подполковника Виталия Бондара, начальника управления внутренней безопасности полиции Полтавской области. Виталий Валерьевич именно в это время стал владельцем Audi S8 (госномер КА0033ХК). Именно в те дни, когда его подопечные-неудачники безнаказанно увольнялись со службы. Стоимость такого авто на рынке примерно $55-60 тыс. (пример).

    Audi S8, КА0033ХК

    То есть, подполковник Бондарь радикально улучшил свое имущественное положение именно в то же время, когда на месте преступления «взяли» полицейских, за чистоту рядов которых Виталий Валерьевич несет персональную ответственность.

    Совпадение? Вряд ли.

    А 18 октября того же 2022 года ГБР обыскивало служащих Одесской таможни. Там также криминал: в ходе обысков было обнаружено 133 контейнера с товарами, срок растаможивания которых истек. В ходе обысков следователи обнаружили вертолет, элитные автомобили, технику, огромные партии обуви, в том числе брендового, строительные материалы и оборудование.

    «В течение длительного времени чиновники таможни не приняли никаких мер по передаче обнаруженного товара уполномоченным органам для их реализации и направления средств в доход государства. Вероятно, речь идет о схеме уклонения от уплаты налогов, что приводит к потере бюджетом значительных средств», — подчеркнули в ГБР.

    Где Полтавщина — где Одесса, спросите вы? И совсем рядом. До вступления на службу в Нацполицию подполковник Бондарь В.В. возглавлял сектор внутренней безопасности Черноморской таможни Гостаможслужбы. Да, той самой Черноморской таможни, кадры которой годами разворовывали бюджет и брали взятки, что никак не сказалось на карьере лично Бондаря.

    То есть есть очевидный провал работы служб внутренней безопасности, которые возглавлял и возглавляет Виталий Бондарь. Это факт.

    Такой провал может быть обусловлен двумя причинами. Первая — профнепригодность персонажа. Вторая — его коррумпированность, заставляющая подполковника закрывать глаза на преступников в погонах и в предыдущем, и в нынешнем ведомстве.

    Профнепригодность отпадает: уроженец Бердичева В. Бондарь успешно шагал по карьерной лестнице, начав со службы в Житомирском горотделе милиции. Относительно молодым вступив в должность заместителя начальника управления — начальника отдела зонального контроля УВБ ГУ ГФС в Волынской области. Позже он — заведующий сектором внутренней безопасности Черноморской таможни Гостаможслужбы. А с ноября 2021 — начальник управления внутренней безопасности полиции Полтавской области. И вся его карьера — отвечала за «чистоту кадров». Как отвечал — мы видим на приведенных примерах выше.

    Следовательно, остается коррупция. Что у Виталия Бондаря с ней?

    В. Бондарь ведет сокровенный образ жизни. Изобилия «не светит».

    Кроме автомобиля, имеет мотоцикл Harley-Davidson FLSTF Fat Boy (2004 г. в., цвет черный, госномер АМ3686АА, дата регистрации 2015-02-17). Вот что можно найти об этом транспортном средстве в открытых источниках: Именно этот мотоцикл можно увидеть в не менее легендарном фильме Terminator II. Интересно, что за прошедшие годы модель практически не изменилась и является идеальным воплощением духа марки Harley Davidson.

    Кстати, мотоцикл был зарегистрирован на… отца «личного». И почему-то в Киеве (ВРЕР-11 УГАИ в Киеве), хотя отец прописан и проживает в с. Олиевка, Житомирская область. Наверное, так произошло потому, что в это время его сын — Бондарь Валентин проходил службу в Киеве (проживая в общежитии на просп. Краснозвездный, 152А). И, используя свое служебное положение, облегчил процесс регистрации транспортного средства на подставное лицо.

    Знакомьтесь, отец «героя» — Бондарь Валерий Павлович, дата рождения 27.05.1955 г.:

    Валерий Бондарь

    Валерий Бондарь

    Именно на него сын и регистрирует приобретенные транспортные средства. Кроме «Харлея», на отца зарегистрирован и DODGE DURANGO, дата выпуска — январь 2018 года, номер кузова — 1C4SDJET0JC283053, объем двигателя 5654 куб. см. Таможенная стоимость — $14 688.

    Отметим, что автомобиль этот был в использовании и имеет повреждения: бампер передний деформированный, фара правая, радиаторная решетка, эмблема передняя, нижняя решетка переднего бампера, противотуманная фара правая, накладка противотуманной фары правая, крышка буксировочной проушины передняя, капот деформированный, радиатор крепление воздуховода радиатора, наполнитель переднего бампера, крыло переднее правое деформированное, сработала подушка безопасности водителя, руль, сработала подушка безопасности колена водителя, сработала подушка безопасности боковая права, облицовка крыши«.

    Мы специально приводим полный перечень повреждений, потому что после публикации ловкий полицейский наверняка будет пытаться избавиться от незадекларированного транспортного средства (доказательства). А поскольку он склонен ко лжи и мошенничеству, то наверняка не сообщит покупателю весь объем повреждений, полученных автомобилем.

    Также в 14.02.2017 года отец полицейского стал владельцем а/м OPEL COMBO 2004 г.в., госномер АМ6538СА.

    А 04.12.2018 года пенсионер «купил» TOYOTA LAND CRUISER 200, 2008 г.в., цвет черный, госномер АМ9225СН.

    Автомобили завозились через Одессу — как раз в то же время, когда Виталий Бондарь возглавлял там «внутреннюю безопасность» на таможне. Результаты его работы на государство мы видим — теперь Одесской таможней занимается ДБР.

    О том, что подполковник В.В. Бондарь намеренно обманывает государство и начальство, тщательно планируя и скрывая свои правонарушения, свидетельствует и такая красноречивая деталь. Чтобы регистрация на отца, простого работяга (всю жизнь проработал на швейной фабрике «Лилея» в г. Хмельник), дорогих транспортных средств не бросалась в глаза, сын 09.02.2018 г. догадался оформить старому отцу первое в его жизни водительское удостоверение В4Р925 В1«. А чтобы у отца не появилось желание им воспользоваться, удостоверение того же дня было сдано «на хранение» (любит ли отец заглянуть в рюмку?). Вся эта процедура была проведена в территориальном сервисном центре 1841 МВД в Житомирской области. То есть там, где тогда еще милиционер Виталий Бондарь начал свою успешную карьеру и где у него сохранились дружеские связи.

    Привычка регистрировать транспортные средства на подставных лиц — «фишка» Виталия Бондаря. Так, тот же знак госрегистрации АМ3686АА в «Харлей» носил другой мотоцикл: спортивный BMW F 650GS (2003 г. в., цвет желтый, дата регистрации 2013-06-08). BMW F был зарегистрирован на гражданина 07.07.1967 г. р.

    Почти весь свой автопарк подполковник прячет в Киеве, в Полтаве зажег только «Харлея» и «Ауди».

    Скрывает полицейский не только автопарк, но и свою причастность к банковской карточке «Приват», выданной на подставное лицо — гр-на Гагарина Сергея, 02.02.1991 г. р., но с которой платит покупки ловкий полицейский. ДБР не трудно это проверить и доказать — по желанию, конечно. Подсказкой для следствия может стать номер мобильного телефона 38093424302, который везде указывает полицейский как его личный.

    И наконец — о покровителях. Он у Виталия Бондаря один — это Мандзюк Олег Андреевич. Последняя должность — начальник Управления внутренней безопасности и противодействия коррупции ГСЧС. В прошлом — и. о.начальника Главного оперативного управления Министерства доходов и сборов. С 2010 по 2015 г.г. работал в руководящих должностях в налоговой милиции Украины. Да-да, того самого, результативность которого была — 2-3 уголовных дела в год, доведенных до реального приговора суда. А еще раньше Мандзюк служил в печально известном УБОП МВД, щедро инфильтрированном агентурой ФСБ РФ.

    Именно Олег Мандзюк, используя свои связи в МВД, устроил эвакуацию Виталия Бондара из Одессы в конце прошлого года. За неделю до замены скомпрометированного руководства ГНС в ноябре 2021 года. И накануне планируемой в Киеве «зачистки» тотально коррумпированной одесской таможни. Так сказать, «вывел из-под удара». И «переместил» подопечного из ГНС в МВД, а также на хлебную должность.

    Новая Audi S8 подполковника тому свидетельство.

  10. Вице-президент Торгово-промышленной палаты Украины Ростислав Коробка причастен к коррупционной схеме по выводу денег из банка «Столичный», приведшей к общему убытку на 409 млн гривен. Об этом редакции 368.media сообщил источник из Фонда гарантирования вкладов физических лиц.

    Ростислав Коробка. Инвестор от Порошенко

    Коробка долгое время работал на руководящих должностях в компаниях в страховом и инвестиционном секторах. В 2015 году его избрали вице-президентом ТППУ. Его задачей было привлечение иностранных инвестиций и их сопровождение. Тогда указывали, что он олицетворял окружение президента Петра Порошенко. Вся инвестиционная деятельность вице-президента свелась к поездкам за границу за государственные средства. Реальных результатов для украинской экономики так и не было.

    Однако Коробка имел больший успех с выводом средств ПАО АБ «Столичный» из Сумы. Как это происходило, можно узнать из материалов Фонда гарантирования вкладов. Согласно этим данным, средства начали выводить еще во время Евромайдана.

    Правление банка «Столичный» открыло кредитные линии для ряда компаний под залог негосударственных ценных бумаг. Речь шла о следующих фирмах:

    • ООО «Оптимал трейд групп» 10 млн гривен
    • ООО «Компания Праид инвест» 7,16 млн гривен
    • ООО «ЧАТ» 30 млн. гривен
    • ООО «БК Гарант-Инвест» 31 млн. гривен
    • ООО «Энерго группа трейд» 31 млн гривен
    • ООО «Арх-строй-инвест» 19 млн гривен
    • ООО «Интер-медиа» 18 млн гривен
    • ООО «Компания кепитал-системз» 31 млн гривен

    В начале июля 2015 года правление НБУ отнесло банк в категорию неплатежеспособных и ввело в нем временную администрацию. Уполномоченным лицом фонда был назначен Владимир Кухарев. До этого момента кредитные линии компаниям пересматривали несколько раз в сторону увеличения. В то же время, происходило существенное уменьшение процентных ставок.

    Первым пяти заемщикам из вышеупомянутого списка увеличили кредит до 39 млн гривен каждому. «Арх-строй-инвест» повысили до 31 млн, «Интер-медиа» — до 30,3 млн гривен. Всего банк прокредитовал компании на 255,6 млн. гривен. К моменту вывода банка с рынка средства, ссуженные указанным фирмам, составляли 56,4% кредитного портфеля.

    Внутренняя проверка установила, что кредиты выдавались убыточным компаниям без каких-либо активов. Конкретнее задолженность заемщиков по полученным кредитам значительно превышала стоимость их активов. В редких случаях соотношение достигало 300%! А источником уплаты процентов большинства заемщиков выступали средства других заемщиков банка.

    Арх-строй-инвест

    Все эти компании были так или иначе связаны с руководством банка «Столичный» и Коробкой. Речь идет о ООО «БК Гарант-Инвест». Именно эту компанию махинатор использует для своих инвестиционных строительных проектов в столице. Об этом вы более подробно можете прочитать в нашем прошлом расследовании.

    Что касается других фирм-заемщиков, то они тоже связаны с руководством банка. К примеру, учредителем ООО «Арх-строй-инвест» был родственник начальника отдела кредитования «Столичного». Тогдашние учредители «БК Гарант-Инвест» и «Интер-медиа» также были акционерами банка.

    Мусорные бумаги

    В чем заключалась суть этой схемы? Все кредитные линии открывались под залог негосударственных ценных бумаг, а именно следующих ПАО: «Актив трейд», «Сиам капитал», «Профинанс», «Великополовецкое РТП». Также залогом были инвестиционные сертификаты «КУА Сити эссет менеджмент».

    И главная проблема этих бумаг была в том, что они были мусорными. К примеру, «Актив трейд» в 2015 году включили в список компаний с признаками фиктивности и остановили обращение бумаг. Более того, компания в 2013-2014 годах не осуществляла хозяйственную деятельность.

    «Сіам капітал» та «Профінанс» фігурували у числених кримінальних справах щодо фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків (№ 42015100110000351, № 4201600000001331, № 3201610004000049, № 22014101110000065, № 3201710010000080, 32014100110000238, № 420140000000000368, 32017100000000066, № 42016100000001118). Их ценные бумаги, по данным следствия, были мусорными.

    То есть эти предприятия делали эмиссию ценных бумаг, зная, что они ничего не стоят.

    Все эти фирмы, как и «КУА Сити эссет менеджмент», через третьих лиц связаны с ЧАО «Украинская промышленная страховая компания». До недавнего времени ее директором был Максим Дубовой — доверенное лицо Коробки.

    И что самое интересное — Коробка через свои мусорные бумаги кредитовал свою компанию «БК Гарант-Инвест» через банк.

    Благодаря махинациям с негосударственными бумагами банк потерял более 409 млн гривен, прежде всего из-за отсутствия выплат и действия ФГВФЛ по продаже кредита другим учреждениям.

    БК Гарант-Инвест, Ростислав Коробка ТПП

    Ростислав Коробка из ТПП причастен к махинациям с ЦБ

    Ростислав Коробка. Без наказания

    Коробка и Дубовой, используя связи с коррупционерами Фонда гарантирования вкладов, перед введением временной администрации вывели большую сумму средств на собственные компании. В этом помощь обеспечивал уже бывший первый заместитель главы администрации Президента Виталий Ковальчук, находящийся в тесных отношениях с Коробкой.

    Сейчас сам Фонд напрасно судится с заемщиками. При этом правоохранители игнорируют этот факт. Несмотря на многочисленные уголовные дела, они не понесли наказания и во время войны строят свой бизнес.

    Такие же схемы Коробка и Дубовой проводили и в других украинских банках.

На верх